Статті

Етичне спілкування з маломобільними ветеранами

Цикл статей до матеріалів посібника Працевлаштування ветеранів

Під час бойових дій захисники і захисниці отримують травми, які можуть вплинути на їхню мобільність. Та кожна людина має право на працю та недискримінацію. У цій статті ми зібрали інформацію, яка допоможе фахівцям центрів зайнятості підготуватися до спілкування з маломобільними ветеранами та ветеранками.

Ви, напевне, вже знаєте, як коректно звертатись до людей, які мають воєнний досвід, — ветеран або ветеранка. А як щодо маломобільних людей? Тут важливо розібратися в термінах.

До маломобільних груп належать люди, які відчувають бар'єри під час самостійного пересування, одержання послуг, отримання інформації або орієнтування у просторі. До таких груп, зокрема, входять:

Кожен та кожна з нас у певний період життя може належати до маломобільної групи. У цій статті ми насамперед говоритимемо про ветеранів і ветеранок з інвалідністю або з тимчасовим погіршенням здоров'я. 

Поради щодо комунікації з маломобільними ветеранами

1. Питайте у клієнтів та клієнток напряму.

Якщо ви не впевнені, які терміни краще використати у спілкуванні з маломобільними людьми, запитайте про це у клієнта або клієнтки. Вони поділяться комфортними для них формулюваннями.

2. Не проявляйте надмірну увагу.

Не завжди маломобільні люди потребують додаткової уваги, особливо ветерани та ветеранки. Скоріш за все клієнт або клієнтка повідомить вас, якщо йому або їй буде потрібна допомога.

3. Спочатку запитуйте, потім допомагайте.

Навіть якщо ви впевнені, що маломобільній людині перед вами зараз дуже потрібна допомога, все одно ви маєте спочатку запитати у неї дозволу на поміч. Після ствердної відповіді уточніть, яка саме допомога треба, і не робіть більше, ніж попросила сама людина.

4. Не проявляйте жалість.

Ця емоція лише зашкодить подальшій спільній роботі. Краще підтримайте людину та спробуйте мотивувати її рухатись далі.

5. Будьте готові приділити більше часу на консультацію.

Це може знадобитись, наприклад, якщо людина має порушення мовленнєвих функцій. Тоді ставте запитання, на які можна відповісти коротко, або запропонуйте інший спосіб комунікації, наприклад, письмово. Будьте чуйними та обирайте доречну форму комунікації під кожен конкретний випадок.

6. Коректно сприймайте жарти клієнтів та клієнток про себе.

Вони можуть у жартівливому форматі розповідати історії, які призвели до отримання травми, робити кумедні порівняння, розповідати анекдоти. Не варто різко або співчутливо на це реагувати. Можливо клієнт або клієнтка бачить у вас включену в розмову людину, якій можна довіритись, і так налагоджує з вами контакт.

7. Шукайте індивідуальний підхід.

Кожна людина має власний унікальний досвід. Такого ж досвіду може не бути в інших клієнтів та клієнток, навіть з подібними порушеннями або травмами. Тому проявіть емпатію та знайдіть окремий підхід до кожного та кожної.

Дякуємо за консультацію при підготовці цього матеріалу соціальному проєкту На рівних.