Старіння, хвороби, нещасні випадки, помирання та смерть — невіднятні  частини життя. Неможливо передбачити, коли вони трапляються, але важливо говорити про потреби людей на всіх цих етапах.

Вихід на пенсію –  період, коли ветерани й ветеранки припиняють  активну роботу через вік чи інші обставини.

Що переживають ветерани у цей період?

• шукають нові хобі;
• більше піклуються про себе;
• проводять час з родиною;
• мають більше часу на відпочинок;
• можуть мати проблеми зі здоров’ям;
• не будують дуже довготривалих планів;
• часом потребують опіки.

І: Чи змінилося ваше життя після виходу на пенсію, в чому саме змінилось?
Р: Ну в чому, ну біздєльнічаю. І: Чи шукаєте якісь види діяльності? Р: Нє, ну звичайно да, я стараюся найти от, там десь якісь коржі спечу, побіжу десь продам, нашла цю роботу собі, шо вона мене по визову, коли треба, їду з ним працюю, тоість я працюю дуже важко, но темнеменіє хоть я там і молюся, і хрещуся, але буркає, кажуть — що ви там собі під ніс буркаєте, кажу — та нічого.

Респондентка 31

У деяких ветеранів та ветеранок вихід на пенсію може збігтися із завершенням служби. Тому етапи переходу, піклування, віднайдення та вкорінення будуть йти з цими процесами одночасно.

Старіння — цей період не має чітких часових меж. Але ветерани, які взяли участь у нашому дослідженні Шлях ветеранів та ветеранок,  після 60 не зважають на вік та ведуть доволі активний спосіб життя.

Що переживають ветерани у цей період?

• подорожі;
• нові хобі, робота, інтереси;
• родина;
• якісне медичне обслуговування;
• коло спілкування.

Р: Ні, в дружини родичі… там син з невісткою і з внуком. А мої всі тут. Да… в дочки своя сім’я, в сина своя… там робота… вони кажуть, що в нас свої плани… І: А з друзями? 
Р: Ну я з кумом більше… це я внучці недавно кажу… більше цікався цими… чим дєд, бабушка занімалися… тому що… на жаль, нас вчили, в радянському союзі… ну навпаки, щоб ми не знали своїх корнєй. Вот я про своїх родичів узнав тоді, коли я не міг вияснити… хто вони… звідки… і де жили. Тому що батько мамин уїхав в Росію, ще в 30-ті. Вона на нього була сердита, що він лишив. То в неї таке життя було… соціумом жила… короче, мраки. Вот… а дєд помер до мого народження ще, по батьковій лінії. Ну, а бабушка та, нами не цікавилася, по батькові… а та була зайнята тоже… короче…

Респондент 34

 Але є, звісно, і мінуси:

• додаються хвороби;
• швидше втомлюються

…Все це там. Тому що я зараз пройшов обстеження, але з часом, з кожним роком, я відчуваю, мені стає все важче і важче, все гірше, гірше і гірше, тобто. Ну тобто пішов цей процес, коли йде, коли навіть при наявності достатньо задовільного там лікування, реабілітації і все решта. Все одно стан погіршується. Ну тому що вік бере своє, тобто і шкоду, нанесену здоров’ям, теж несе свої… І для мене зараз важливо, тобто дожити, дожити, зробити те, що мною намічено, тобто дитину на ноги поставити, внуків хочу на свої руки. Ну як мінімум дитину на ноги поставити… У мене дві клінічні смерті і перед кимось там чимось хвалитися. Я кажу так як є, почуваю себе

Респондент 9

Помирання та смерть — важливі елементи шляху кожної людини й ветеранів зокрема.

Смерть ветерана чи ветеранки може настати на будь-якому етапі шляху. Хоча у нашому дослідженні Шлях ветеранів та ветеранок не представлений цей період, але ми закликаємо не ігнорувати його й дослідити окремо. 

Адже в іншому випадку:

• люди, що помирають, часто залишаються наодинці на фінальній стадії життя;
• позбавляються суб’єктності;
• не мають права самостійно вирішувати свою долю.

Що їм натомість потрібно?

• чуйна підтримка;
• гідні умови;
• поваги до потреб та побажань.

Важливо, щоб ветерани і ветеранки, які платять найвищу ціну за нашу свободу та незалежність, мали гідні умови як для життя, так і для помирання та смерті.