Принципи спілкування з дітьми, коли тато не поряд. Не забудьте про себе, піклуючись про дитину. Поради психолога батькам, які тимчасово опікуються дітьми без партнера.

Ми — не перше покоління в Україні і не єдина країна в світі, яка переживає лихоліття війни. Наші предки вже проходили через це. І не просто вижили, а народили та виховали дітей.

Війна триває. Деякі жінки навіть повертаються з Європи разом з дітьми додому. Почати все з нуля в чужій країні непросто. Особливо, коли чоловіка немає поряд. Ви — молода жінка, якій хочеться любити і радіти життю. Найскладніша ситуація в тих парах, де чоловік на війні. Дружині потрібно десь брати ресурс, зміцнювати свою стійкість, бути психологічно гнучкою. Втім, завдяки інтернету чоловіки, які зараз служать в ЗСУ, можуть спілкуватись зі своїми близькими віртуально.

Якщо вам складно налагодити таку комунікацію дитини з батьком, зверніться за допомогою до психолога. Фахівці володіють багатьма техніками, деякими з них поділюсь з вами у цій статті.

На початку татові і мамі потрібно сфокусуватися, щоб спілкування було якомога безпечнішим насамперед для дитини, але також для них. Тато не завжди може бути на зв’язку щодня. Проте періодична комунікація можлива. Буває, що тато тиждень не виходить на зв’язок. Зазвичай діти не відчувають дискомфорту, якщо мама натомість дає підтримку. Зрозуміло, що психологічна стійкість та гнучкість мами має бути на високому рівні. Іноді життя випробовує нас так, що неможливо почуватися добре. У таких ситуаціях нормально тривожитися, боятися, не спати, але з часом негативні емоції виснажують.

Поради психолога для мами

Коли стрес занадто сильний, приділіть хвилинку собі. Прислухайтесь до свого дихання. Концентруйтесь на вдихах і видихах. Ви можете покласти руку на живіт і відчути, як він підіймається та опускається з кожним видихом. Потім деякий час просто прислухайтесь до свого дихання. Робіть це щодня.

Знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про свої почуття. Втратили самоконтроль? Зробіть собі паузу на 10 секунд. Повільно вдихніть і видихніть п’ять разів. Тоді спробуйте відповісти спокійніше. Пишайтесь собою щоразу, коли робите це.

Мами, які вимушено тимчасово залишились з дітьми без чоловіка, переживають багато викликів, яких не було в мирному житті. Тому піклування про своє психічне та фізичне здоров’я має бути першочерговим. Як ви можете подбати про себе? В кожного свій спосіб: вода, теплий одяг, дихання, фізичні вправи, релаксація тощо. Головне ваше завдання — бути в ресурсі. Ви ж знаєте, хто першим одягає кисневу маску в момент небезпеки (поведінка в літаку).

Знайдіть свою групу психологічної підтримки. Якщо поряд немає дорослих близьких людей, шукайте допомоги в державних та благодійних організаціях в тому населеному пункті, де ви є. Звертайтесь на гарячі лінії та онлайн-сервіси, щоб не втрачати свій ресурс. Там допоможуть опанувати вправи для зняття напруги в тілі. Якщо є можливість відеодзвінка — запропонуйте поспілкуватися саме так. Ви чудово розумієте, що по голосу можна неправильно трактувати емоції. В додатку до статті є порадник «Як керувати негативними емоціями».

Якщо у вас є ще діти, попросіть їх допомогти з сімейними завданнями, яких завжди достатньо. Хваліть їх за те, що намагалися або зробили щось добре. Це змотивує їх знову робити добрі справи. Розкажіть татові у сімейному чаті, як діти вам допомагають. Коли ви їх хвалите, то показуєте, що помічаєте і турбуєтесь про них. Заохочуйте дітей ділитися своїми відчуттями, щоб негатив не накопичувався всередині. Навіть, коли важко, намагайтесь дотримуватися рутинних завдань. Це допомагає дітям відчувати себе в безпеці (прийоми їжі в певний час, виконування шкільних домашніх завдань). Допомога іншим людям також сприятиме покращенню вашого емоційного стану. Діти навчаються від вас спокою та доброти.

Також важливо тримати у фокусі деякі моменти, коли ви плануєте спілкування з дітьми онлайн. Певні запитання можуть бути некомфортними для кожної зі сторін — обговоріть стратегії поведінки в таких ситуаціях. Одна з українських родин, яка зараз вимушено перебуває з дітьми в Європі, придумала собі фразу, яку використовує в своїх віртуальних комунікаціях. Наприклад, батько вживає кодове слово чи фразу. Це означає для дитини, що зараз не найкращий час для нього говорити на цю тему. Бо він не хоче вразити дитину відповіддю або йому некомфортно. Такі ж слова може мати дитина, якщо їй не хочеться про щось розмовляти. Чудово, якщо ви узгодите це заздалегідь для потенційно травматичних розмов. Не з метою уникнення важких тем, а щоб мати домовленість, як з ними бути.

Поговоримо окремо про комунікацію тата з малими дітьми, молодшими школярами, а також — з підлітками. Це зовсім інші рівні віртуальної комунікації.

Чим менша дитина, тим частіше хоче бачити тата по відеозв’язку, хоча різні види месенджерів їм також подобаються. Кожен тато знає, які інтереси у його дитини. Наприклад, якщо донечка цікавиться природою, батько може сфотографувати і переслати гарні рослини чи відео з тваринами, які поблизу. Здавалося б, прості речі, але вони важливі для підтримки зв’язку з дитиною.

Дошкільнята та молодші школярі кожного разу, коли отримують такі вісточки від тата, дуже щасливі. Вони можуть захотіти намалювати малюнок батькові, сфотографувати і переслати. Дуже «заходять» зараз в комунікації тата з дітками різні смайлики та мемчики, через які можна виразити свої емоції. Особливо, коли немає можливості багато писати. Все це допомагає підтримувати зв’язок між батьком та дитиною.

Важлива наявність окремого чату для спілкування батька з дітьми, приватного для кожної дитини. Там де тато – її особистий тато. Не родинний, а лише її власний. Іншим членам сім’ї не потрібно заглядати в нього. Якщо дитина захоче з кимось поділитися інформацією, то вона розкаже сама. Дитина мусить мати приватність. Всією сім’єю психологи рекомендують спілкуватись в загальному родинному чаті.

Діти сьогодні перебувають в тому ж інформаційному полі, що й дорослі. Вони можуть почуватись наляканими, розгубленими та злими. Їм потрібна підтримка батьків. Слухайте дітей, коли вони розповідають про самопочуття, та заспокойте. Будьте чесними, але намагайтесь залишатись позитивними. Кожен вечір знайдіть причину похвалити дітей і себе за щось.

Рутинні правила, які існували в сім’ї раніше, коли тато був вдома, можуть бути корисними. Наприклад, казочка чи читання книги перед сном та прослуховування музичних творів. Тато може записати казку на аудіофайл і переслати дитині. Добре, коли дорослі, які піклуються про дитину, актуалізують гарні спогади про тата, який зараз на війні — дивляться сімейні альбоми, відео з мирного життя.

Важливо також розуміти й протилежне. Можливо, ваша дитина раніше, коли тато був поруч, любила читати вірші, слухати казочки, але не тепер. Треба чітко давати те, чого потребує дитина, і постійно запитувати, що їй подобається. Ваші діти змінюються, ростуть, стають іншими їхні цінності. Прислухайтесь до потреб дитини, а не до бажань дорослих.

Важлива також підготовка до розмови з батьком, бо іноді дитина може бути неготовою до віртуальної комунікації. Техніками підготовки можуть стати різноманітні вправи з ігрової терапії, техніки дихання або майндфулнес, тобто безоцінкова усвідомленість, яка виникає внаслідок скерування уваги на теперішній момент досвіду, іншими словами — перебування «тут і зараз». Можете почитати разом з дитиною книжечку дитячого психолога Світлани Ройз «Хто живе у мами в серці?». Таким чином, відбувається екологічна адаптація до віртуальної розмови.

Також корисно створювати певні очікування від цієї розмови з татом, бо діти люблять передбачуваність. Так вони відчувають себе у більшій безпеці. Однією з таких стратегій, може бути стратегія завершення дзвінка, тобто обговоріть, як буде закінчуватись дзвінок, щоб дитина була до цього готова.

Іноді матері буває важко взяти на себе роль в створенні безпечного спілкування дітей (вагітність, проблеми зі здоров’ям, догляд за немовлям). Важливо виокремити певні маячки, які будуть корисними. Не завжди мама має змогу підтримати дитину, але є інша система, до якої вона може звернутись (державні соціальні служби, громадські організації та благодійні фонди). Зазвичай там є безоплатні психологічні консультації.

Спілкування батьків з старшими дітьми

Підлітковий вік пов’язаний з гормональними змінами у дітей. Він може стати справжнім випробуванням для батьків. Під час війни (і не лише) в дітей цього віку підвищується агресивність, вони можуть грубіянити і випробовувати на міцність нервову систему батьків. «Ти мені не мама! Я тебе ненавиджу!» — така поведінка може вивести з рівноваги будь-кого. Деякі підлітки перестають ходити в школу, пропускають сесії або взагалі відмовляються працювати з психологом. Конфлікти з батьками в цей період можуть бути нормою в розвитку, прагненням до сепарації, незалежно від поточної ситуації, а можуть мати корені в чомусь іншому. Мої колеги, наприклад, відмічають ще одну причину такої поведінки сьогоднішніх підлітків. Це можуть бути непорозуміння в тих сім’ях, які виїжджали в Європу, а дітей не залучили до активного обговорення процесу. Кожна ситуація індивідуальна і потребує аналізу. Якщо дитина вигукує образливі слова до матері, я пояснюю дорослим, що насправді вони направлені не до неї, а до обставин, в яких дитина опинилася. Мамі не потрібно приймати їх занадто близько до серця. Підліток згодом заспокоїться і сам захоче поговорити з батьками. Дуже добре, якщо ця розмова відбудеться і з татом в їхньому приватному чаті. Деколи підліток краще відкривається в розмові з батьком. Це гарна нагода поговорити про те, що його турбує.

Колеги порадили мені цікаву техніку, можливо комусь з батьків стане у пригоді. Зараз часто здається, що радіти особливо немає чому або не на часі, але якщо бачити навколо лише темряву, то згодом зникнуть і сили працювати, і настрій, і апетит. Заведіть «Щоденник подяки» (можете придумати свою назву). Він допоможе бачити світлі моменти щодня. Суть проста: ви вказуєте трьох людей і три події, яким хочете подякувати. Наступного дня це перечитуєте і дописуєте ще 3+3. Коли відчуваєте вдячність, мозок виділяє дофамін: у вас покращується настрій, і з’являються сили на улюблені справи, — вдячність не лише про ввічливість, це користь для ментального та фізичного здоров’я.