Структура зустрічі лікаря та лікарки з ветеранами та ветеранками - Veteran Hub
>
Я є:
Навігація

Ми показуємо вам матеріали та статті для ролі Ветеран. Якщо ж ви родич ветерана або працедавець, то можете змінити вашу роль тут.
ГоловнаСтаттіФізичне здоров'яПсихічне здоров’я

Структура зустрічі лікаря та лікарки з ветеранами та ветеранками

Нижче розповімо про важливі аспекти спілкування лікарів та лікарок з ветеранами та ветеранками та запропонуємо орієнтовну структуру зустрічі. Ця інформація передусім для фахівців та фахівчинь, тож ми закликаємо тебе передати її своїм лікарям або лікаркам.

Сьогодні загальноприйнятою у світі є практика опанування навичок спілкування лікаря з пацієнтом. Найпоширенішою в Європі схемою комунікацій між лікарем і пацієнтом є Калгарі-Кембриджська модель медичної консультації. В основі моделі — партнерський тип стосунків між лікарем або лікаркою і пацієнтом або пацієнткою, коли останні беруть відповідальність за своє здоров’я. Відповідно до такого підходу пацієнт або пацієнтка є активними членами терапевтичної групи та можуть надати важливу інформацію. Щоб лікування було успішним, лікар або лікарка має звертати увагу на емоції пацієнта або пацієнтки, їхні потреби, поведінку, розуміння свого стану, а також вибір методів лікування.

Калгарі-Кембриджська модель описує численні комунікативні навички, які можуть допомогти лікарю/ці максимально ефективно супроводжувати пацієнта/ку на всіх етапах його/її хвороби. Автори моделі виділяють три основні типи навичок, які виконують різні функції в діагностичному та терапевтичному процесі:

  • навички змісту (content skills) — про що ми говоримо;
  • навички процесу (process skills) — як ми спілкуємось;
  • перцептивні навички (perceptual skills) — що ми думаємо та відчуваємо.

У реальних ситуаціях спілкування вони взаємопов’язані, тому медичний персонал повинен опанувати всі їх. У клінічній практиці три групи навичок використовують одночасно.

Відповідно до цієї моделі, лікар або лікарка впродовж візиту пацієнта або пацієнтки виконує 7 основних завдань, 5 з яких є послідовними етапами — початок візиту, збирання інформації, фізичне обстеження, пояснення та планування, кінець візиту — і 2 здійснюються безперервно протягом усього інтерв’ю — побудова відносин, забезпечення структури.

Звісно ця модель медичної консультації є актуальною для будь-кого з пацієнтів та пацієнток. Однак ми закликаємо вас на початку консультації також запитати людину, чи має вона досвід участі в бойових діях, — це дасть вам більше інформації про можливі фізіологічні та психологічні наслідки та дозволить краще адаптувати усі етапи вашої зустрічі.

Далі наведемо структуру зустрічі лікаря або лікарки та пацієнта або пацієнтки.

1

Початок зустрічі

Встановлення контакту

  • Привітайтесь із пацієнтом або пацієнткою та запитайте його/її ім’я.
  • Представтесь і поясніть роль та характер вашого інтерв’ю. За необхідності отримайте згоду пацієнта або пацієнтки.
  • Демонструйте повагу та зацікавленість, приділяйте увагу фізичному комфорту пацієнта або пацієнтки.

Виявлення причини для консультації

  • Виявляйте проблеми або питання, які пацієнт або пацієнтка бажає розглянути, за допомогою відкритих питань: «З якою проблемою ви прийшли в лікарню?», «Що ви хотіли б сьогодні обговорити?», «На які питання ви сподіваєтесь сьогодні отримати відповіді?».
  • Уважно слухайте початкову розповідь пацієнта або пацієнтки, не перебиваючи й не скеровуючи його/її відповідь. Складайте список проблем (симптомів) і проводьте скринінг додаткових проблем. Наприклад, «Тобто у вас головні болі та втома. Чи є ще що-небудь?».

Згідно з дослідженнями, під час 34 візитів з 51 лікарі та лікарки перебивають своїх пацієнтів та пацієнток після їхньої першої скарги. У 94% випадках інтерв’ю після того, як лікар або лікарка перебивав пацієнта або пацієнтку, у них зникало бажання надалі надавати інформацію.

  • Узгодьте порядок денний з урахуванням потреб — як своїх, так і пацієнта або пацієнтки. Наприклад: «Мені здається, що хоч у вас і є кілька проблем (скарг), найважливіша на сьогодні — ваш артрит. Але ваш біль у грудях мене теж турбує. Чи не могли б ми сьогодні зосередитись на цих двох проблемах?»

2

Збирання інформації

Дослідження проблем пацієнта

  • Сприяйте тому, щоб пацієнт або пацієнтка розповіли історію проблеми з самого її початку по теперішній час своїми словами, зокрема пояснили причини, чому вони вирішили звернутись саме зараз. Використовуйте для цього відкриті запитання на кшталт: “Чи не могли б ви мені розповісти, що ж трапилось?”, “На що це було схоже?”.

Переваги відкритих запитань:

— Сприяють кращому початковому діагностичному обґрунтуванню.
— Допомагають визначити структуру хвороби.
— Сприяють ефективнішому поясненню та подальшому плануванню.
— Надають час для роздумів.
— Допомагають сприймати пацієнта або пацієнтку як партнера/ку.

  •  Уникайте закритих запитань на кшталт: «Ви ж не відчуваєте ніякого болю в грудях?», а також запитань з підказками: «Чи відчуваєте ви поколювання? Чи спостерігається у вас висип?».
  • Слухайте уважно, дозволяйте пацієнтові/ці завершувати думку без перебивання і надаючи час подумати, перш ніж відповісти, або продовжити після паузи.
  • Сприяйте тому, щоб пацієнт або пацієнтка відповідав/ла вербально й невербально, наприклад, використовуйте заохочення, паузи, повторення, перефразування, інтерпретацію.
  • Уловлюйте вербальні й невербальні сигнали (міміка, вираз обличчя, емоційна реакція). Звертайте увагу на них та уточнюйте їхнє значення, якщо потрібно.
  • Конкретизуйте фрази пацієнта або пацієнтки, які незрозумілі або які необхідно доповнити. Наприклад: «Чи не могли б ви пояснити, що маєте на увазі, коли говорите “мене накриває”?».
  • Періодично підбивайте мініпідсумки для підтвердження свого розуміння того, що сказали пацієнт або пацієнтка. Спонукайте пацієнта або пацієнтку виправляти вашу інтерпретацію або давати додаткову інформацію.
  • Використовуйте лаконічні й легкі для розуміння питання та коментарі, уникайте термінології або компетентно її пояснюйте.
  • Встановлюйте хронологію подій.

Додаткові навички для розуміння погляду пацієнтів та пацієнток:

  • Активно визначайте й відповідно досліджуйте:
    — ідеї пацієнта або пацієнтки, тобто переконання щодо причин захворювання;
    — побоювання пацієнта або пацієнтки, тобто хвилювання щодо кожної проблеми;
    — очікування пацієнта або пацієнтки, тобто його/її мету і яку допомогу він/вона очікує отримати щодо кожної проблеми;
    — вплив симптомів
    — як кожна проблема впливає на життя пацієнта або пацієнтки.
  • Спонукайте пацієнта або пацієнтку висловлювати почуття.

Забезпечення структури

Дотримуватись цих рекомендацій важливо упродовж усього процесу діагностики.

Забезпечення атмосфери відкритості

  • Резюмуйте в кінці кожного пункту обстеження, щоб підтвердити правильність свого розуміння, перш ніж перейти до наступного розділу.
  • Під час переходу від одного розділу до іншого використовуйте перехідні висловлювання. Повідомляйте обґрунтування для наступного розділу.

Звертайте увагу на перебіг бесіди

  • Структуруйте бесіду в логічній послідовності.
  • Звертайте увагу на час і зосереджуйтесь на поставлених завданнях.

Встановлення зв’язку

Невербальна поведінка

  • Демонструйте відповідну невербальну поведінку:
    — зоровий контакт, вираз обличчя;
    — постава, поза й рухи;
    — голосові ознаки
    — гучність, тон мовлення.
  • Якщо читаєте, робите замітки чи використовуєте комп’ютер, робіть це так, щоб не переривати діалог або зоровий контакт.Демонструйте впевненість.

Розвиток стосунків

  • Приймайте думки й почуття пацієнта та пацієнтки. Не засуджуйте.
  • Виявляйте емпатію, щоб висловити розуміння й визнання почуттів або труднощів пацієнта. Відкрито визнавайте думки та почуття пацієнта або пацієнтки.
  • Забезпечуйте підтримку: висловлюйте турботу, розуміння, бажання допомогти; визнавайте зусилля пацієнта для подолання проблеми та відповідну турботу про себе; пропонуйте партнерство.
  • Делікатно торкайтесь тем, що хвилюють, і фізичного болю, зокрема під час фізикального обстеження.

Розвиток стосунків

  • Приймайте думки й почуття пацієнта та пацієнтки. Не засуджуйте.
  • Виявляйте емпатію, щоб висловити розуміння й визнання почуттів або труднощів пацієнта. Відкрито визнавайте думки та почуття пацієнта або пацієнтки.
  • Забезпечуйте підтримку: висловлюйте турботу, розуміння, бажання допомогти; визнавайте зусилля пацієнта для подолання проблеми та відповідну турботу про себе; пропонуйте партнерство.
  • Делікатно торкайтесь тем, що хвилюють, і фізичного болю, зокрема під час фізикального обстеження.

Розвиток стосунків

Заохочуйте пацієнта або пацієнтку:

  • Ділитися роздумами, щоб стимулювати його/її участь: «Зараз я вважаю, що ….».
  • Обґрунтовувати певні питання чи елементи фізикального огляду, які можуть здатися нелогічними.
  • У ході фізикального обстеження пояснюйте процес, просіть дозволу.

3

Фізикальний огляд

Уточніть готовність пацієнта до фізикального огляду і розкажіть, як він відбуватиметься.

4

Роз’яснення та планування

Уточніть готовність пацієнта до фізикального огляду і розкажіть, як він відбуватиметься.

1

Надання відповідної кількості та типу інформації
Мета: надавати повну й необхідну інформацію, використовуючи індивідуальний підхід до кожного пацієнта або пацієнтки. Обсяг інформації має бути не обмежений, але й не надто перевантажений. 
● Надавайте інформацію поступово й перевіряйте розуміння, використовуйте відповідь пацієнта або пацієнтки як керівництво до подальших дій.
● Оцінюйте вихідне положення пацієнта або пацієнтки: запитуйте про його/її попередні знання щодо проблеми. Перш ніж надавати інформацію, розпізнавайте ступінь зацікавленості пацієнта або пацієнтки в інформації.
● Запитуйте пацієнта або пацієнтку, яка ще додаткова інформація буде для нього/неї корисною, наприклад, етіологія, прогноз захворювання тощо.
● Надавайте пояснення у відповідний час: уникайте порад, вмовляння або запевнення.

2

Сприяння правильному сприйняттю й розумінню
Мета: надавати інформацію так, щоб пацієнтові/ці було легше її запам’ятати та зрозуміти.
● Організовуйте роз’яснення: розділяйте інформацію на окремі розділи, розвивайте логічну послідовність.
● Використовуйте ясну категоризацію або надання орієнтирів. Наприклад: «Я хотів/ла б обговорити три важливих пункти …», «Тепер перейдімо до …»).
● Застосовуйте повторення й мініпідсумки для закріплення інформації.
● Використовуйте лаконічну, легку для розуміння мову, уникайте термінології або пояснюйте терміни.
● Використовуйте візуальні методи передачі інформації: діаграми, моделі, письмову інформацію та інструкції.
● Перевіряйте, чи розуміє пацієнт або пацієнтка надану інформацію або складені плани. Наприклад, попросіть його/її повторити те, що ви сказали, своїми словами. За необхідності роз’ясніть незрозуміле.

3

Досягнення спільного розуміння: урахування погляду пацієнтів та пацієнток
Мета: сприяти взаємодії, ураховувати погляд пацієнта або пацієнтки, його/її думки та почуття.
● Пов’язуйте роз’яснення з поглядами пацієнта або пацієнтки на власну хворобу, з його/її попередньо висловленими ідеями, побоюваннями й очікуваннями.
● Надавайте можливість та спонукайте пацієнта або пацієнтку до співпраці: ставте запитання, просіть роз’яснювати або висловлювати сумніви, реагувати відповідно.
● Вловлюйте вербальні й невербальні сигнали пацієнта або пацієнтки, наприклад, його/її потреби надати інформацію або запитати, перевантаженість інформацією, стан дистресу.
● Визнавайте переконання, коментарі й почуття пацієнта або пацієнтки щодо наданої інформації, використаних термінів; за необхідності досліджуйте їх.

4

Планування: спільне прийняття рішення
Мета: залучити пацієнта або пацієнтку в процес прийняття рішень, якщо він/вона бажає. Підвищити рівень розуміння й обізнаності пацієнта або пацієнтки.
● Діліться своїми аргументами за необхідності; мова про ідеї, процеси роздуми, дилеми.
● Залучайте пацієнта або пацієнтку за допомогою пропозицій, а не директивних настанов.
● Спонукайте пацієнта або пацієнтку поділитися своїми аргументами: ідеями, пропозиціями та перевагами.
● Обговоріть взаємоприйнятний план.
● Надавайте варіанти: спонукайте пацієнта або пацієнтку зробити вибір і приймати рішення за його бажанням.
● Перевіряйте з пацієнтом або пацієнткою, чи прийнятий план дій та розвіяні всі їхні сумніви.

5

Завершення зустрічі

Планування наступних кроків

  • Домовтеся з пацієнтом або пацієнткою щодо наступних кроків — ваших і його/її.
  • Обговоріть систему безпеки, зокрема поясніть можливі несподівані результати лікування, побічні ефекти ліків; розкажіть, що робити, якщо план не працює, коли і як звертатись по допомогу.

Власне завершення зустрічі

  • Коротко підбийте підсумки зустрічі та поясніть терапевтичний план.
  • Остаточно перевірте, що пацієнт або пацієнтка погоджується й не має нічого проти плану.

Запитайте про наявність будь-яких поправок, питань або інших пунктів для обговорення.

Можливі варіації під час роз’яснення та планування:

Під час обговорення досліджень і процедур:

  • Надавайте точні відомості про дослідження, наприклад, можливі неприємні відчуття, та як пацієнта або пацієнтку поінформують про результати.
  • Поясніть зв’язок обстеження з планом лікування, його цінність, мету.
  • Сприяйте тому, щоб пацієнт або пацієнтка ставив запитання, та обговорюйте разом потенційні загрози й негативні результати.

Під час обговорення думки та значущості проблеми:

  • Пропонуйте власний погляд на те, що відбувається з пацієнтом/кою, та за можливості називайте ці стани.
  • Знаходьте раціональні пояснення.
  • Описуйте причинно-наслідковий зв’язок, серйозність, очікувані результати, короткотермінові та довготермінові наслідки захворювання.
  • Виявляйте переконання, вірування та занепокоєння пацієнта або пацієнтки.

Під час узгодження спільного плану дій:

  • Обговорюйте варіанти, наприклад, бездіяльність, дослідження, медикаментозне чи хірургічне лікування, немедикаментозне лікування (фізіотерапія, психологічна консультація, профілактичні заходи).
  • Надавайте інформацію щодо запропонованих дій або назв певного виду лікування, зокрема про механізм дії, переваги, можливі побічні ефекти.
  • Дізнавайтесь думку пацієнта або пацієнтки про необхідність лікувальних заходів, передбачувану користь, бар’єри, мотивацію.
  • Приймайте думку пацієнта або пацієнтки, за необхідності відстоюйте альтернативний погляд.
  • Виявляйте реакцію пацієнта або пацієнтки та занепокоєння щодо планів та лікування, зокрема їхньої прийнятності.
  • Ураховуйте спосіб життя пацієнта або пацієнтки, його/її досвід, культурні особливості та можливості.
  • Заохочуйте пацієнта або пацієнтку долучатись до реалізації планів, брати на себе відповідальність і бути самостійними
  • Запитуйте про систему підтримки пацієнтів/ок, обговорюйте інші можливі джерела підтримки (ветеранські організації, спілки тощо).
Подзвонити нам