Збройні Сили України – це велика і організаційно складна система, однак у ній є логіка і структура. В цій структурі кожна військова посада забезпечує певну частину роботи, необхідну для виконання завдання. У цій статті ми допоможемо зрозуміти, яку сферу відповідальності мають різні посади і рівні у структурі ЗСУ. 
Найбільша самостійна одиниця в усіх видах Збройних Сил – військова частина. Це не просто огороджена територія з людьми у формі на КПП, а фактично велике підприємство з різними службами і функціоналом. Вона здатна автономно виконувати бойові завдання та забезпечувати свою життєдіяльність на адміністративному й господарському рівнях. Зазвичай військова частина є місцем базування для бригади. 

Бригада має структуру, яка може значно відрізнятися залежно від роду і виду військ. Водночас усі бригади мають спільні структурні риси. Ми подаємо спрощену і досить умовну структуру бригади на прикладі механізованої бригади Сухопутних військ. Поширена розмовна назва – піхотна бригада, їх у ЗСУ найбільше.
У бригаді може бути від 1000 до 8000 осіб. Бригада складається зі штабу і управління, служб (медичної, продовольчої, речової, радіаційного, хімічного і біологічного захисту та інші) бойових батальйонів і дивізіонів, підрозділів забезпечення тощо. 

Солдатський особовий склад, а також солдати морської піхоти і матроси ВМС (Військово-морські сили) – наймолодші за рангом позиції-виконавці. Це вузькопрофільні фахівці, які виконують конкретну функцію. Наприклад, механік-водій має навички механіка, вміє кермувати важкою технікою на різній місцевості. Водночас солдатський склад має загальні навички: наприклад, надання домедичної допомоги, орієнтування на будь-якій місцевості, робота в стресових умовах. Немає більш чи менш важливих функцій. Для виконання бойового завдання потрібні різні фахівці, де кожний і кожна важливі на своєму місці. 

Керівний склад. У структурі Збройних Сил є різні види військ, тож командири різного рангу керують різною кількістю людей та мають свій рівень відповідальності. Піхотні взводи, роти, батальйони і бригади мають іншу чисельність, ніж бронетанкові, артилерійські, авіаційні, інженерні, матеріально-технічні взводи, взводи зв’язку і військової розвідки.

Сержантський склад – це люди, які мають навички управління невеликим колективом. Люди з сержантським званням обіймають посади командирів відділень, старшин рот, головні сержанти рот, командирів взводів. Вони безпосередньо взаємодіють з особовим складом, мають високі комунікаційні й організаторські навички, вміють взаємодіяти з іншими відділеннями. Наприклад, командирам відділення підпорядковано до 10 підлеглих, вони стежать за їхнім кар’єрним зростанням, мають високі менторські навички та часто проводять навчання. У цивільному світі їм відповідають посади менеджерів, керівників, керівників проєкту. 

Старшини рот виконують здебільшого організаторські функції, забезпечують особовий склад одягом, їжею, іншими побутовими потребами. Це універсальні фахівці, які мають навички логістики, планування, ведуть звітну документацію, стаючи «майстрами на всі руки».

Головні сержанти рот і взводів займаються професійною підготовкою підлеглого солдатського і сержантського складу, мають педагогічні і психологічні навички, а також контролюють наявність і забезпечення озброєння, боєприпасів.

Бойові медики сьогодні – це також сержантські посади. Вони мають широкий спектр функціональних обов’язків, однак не керують особовим складом. Раніше ця посада називалася «санітарний інструктор», також були «санітари-стрільці» – солдатські посади. З поступовим реформуванням українського війська вони виросли у бойових медиків, які проходять спеціальну підготовку. Вимоги до їхніх професійних умінь і навичок тепер значно вищі.

Командири взводів – це офіцерські посади, інколи їх обіймають сержанти. Вони керують особовим складом до 30 людей (сержантами і солдатами). Інколи замінюють командирів рот, беручи відповідальність за більший особовий склад. Мають організаторські здібності, здатні приймати складні рішення та відповідати за них. Залежно від роти (штурмова, зв’язку, матеріально-технічного забезпечення, танкова) вони мають свої специфічні навички, а також навички планування і логістики. Це як бути керівником невеликого відділу в компанії або керівником проєкту. 

Командири батальйонів і рот керують більшою кількістю особового складу. Командири рот керують особовим складом до 120 осіб, командири батальйонів – із близько 500 осіб. Рівень такої відповідальності можна порівняти з посадою генерального директора невеликої компанії. 
Серед керівного складу варто виокремити начальника штабу. Ця посада передбачає здебільшого ведення документації, планування і організацію життєдіяльності батальйону. За потреби начальник штабу може заміняти командира батальйону та виконувати його обов’язки. Керівні навички також мають заступники різного рівня (заступник з тилу, з озброєння, з бойової підготовки та інші, залежно від роду військ). Вони можуть у будь-яку мить замінити командира та керувати особовим складом підрозділу.

Перетин обов’язків. Буденною для війська є ситуація, коли людина обіймала одну посаду, а виконувала зовсім інші обов’язки. Іноді є потреба у певному фахівцеві, однак за штатом така посада зайнята. Тому беруть потрібну людину, але офіційно призначають на вільну посаду в підрозділі. Як наслідок, не завжди записана у військовому квитку посада дорівнює реальним обов’язкам і здобутим навичкам. Уточни їх під час співбесіди або первинного інтерв’ю.

---

Формування українського війська, його реформування – динамічний процес. Деякі посади можуть змінювати назву або ставати неактуальними. Запрошуємо тебе ознайомлюватися з військовою культурою і внутрішньою системою, щоб почуватися впевнено на співбесіді з ветераном або ветеранкою.