Ветерани, ветеранки та їхні родини можуть щодня зіштовхуватися з невидимими наслідками та впливом війни. Повернення до цивільного життя, очікування, втрати, стрес, тривога, нерозуміння оточення, життя під час війни — усе це може бути складним шляхом. Тож одним з помічних інструментів під час нього можуть бути групи підтримки.

Це доводить і міжнародна практика. Так одне з американських досліджень показало, що групи підтримки допомагають ветеранам/кам після повернення ефективно  інтегруватися в громаду та отримати соціальну підтримку. У цій статті ми ділимось досвідом Ветеран Хабу у проведенні груп підтримки та розповідаємо, які їхні особливості варто врахувати надавачам послуг.

Кому це може бути корисним:

• благодійним, громадським та державним організаціям, що проводять або хочуть проводити групи підтримки для ветеранів/ок та їхніх родин наживо і онлайн;
• фахівцям та фахівчиням з психічного здоров’я, соціальним працівникам, що проводять або хочуть проводити групи підтримки наживо і онлайн.

Тут ви дізнаєтеся:

• якими бувають види груп підтримки;
• коли треба індивідуальна підтримка, а коли групова робота;
• чому оптимальна кількість учасників/ць групи підтримки — 12;
• якими правилами проведення та організації групи підтримки послуговується команда Ветеран Хабу;
• якими мають бути компетенції фахівців/чинь, що проводять групи підтримки для ветеранів/ок та їхніх рідних;
• які виклики можуть поставати в організаторів груп підтримки.

Історична довідка: як Ветеран Хаб почав проводити групи підтримки

Ветеран Хаб почав свою роботу у 2018 році і одними зі співзасновників мережі була організація «Побратими», яка спеціалізувалася саме на груповому форматі підтримки. Команда проводила не класичні групи підтримки, а тренінги у методі бодинаміки — напрямі сучасної тілесно-орієнтованої психотерапії. Зараз схожі тренінги за цим методом проводить «Центр психічного здоров’я та реабілітації “Лісова поляна” МОЗ України».

Ці тренінги також стали основою експертизи команди, яка заснувала хаб. Ми пробували запускати різні формати груп підтримки для ветеранів та ветеранок в різних співпрацях. Групи стали одним із важливих інструментів, завдяки якому ветерани та ветеранки могли мати спільноту, у якій можна висловитися та проговорити свій досвід з повагою одне до одного. 

Після початку повномасштабного вторгнення команда почала працювати ще й для сімей воїнів та ветеранів. Ми дізналися про ініціативу психологині Марії Стецюк «Дівчата, які чекають», запропонували їй співпрацю та об’єднали наші зусилля, аби надавати підтримку ще більшій кількості рідних воїнів. 

Поступово ми зрозуміли, що кількість цієї аудиторії велика і ми не можемо охопити всіх. З часом виник ще один виклик: партнерки воїнів почали переходити в інший статус і потребувати іншої підтримки. І коли ми зіштовхувалися з безпосереднім запитом своєї аудиторії, то почали розширювати кількість підтримки.

Тож зараз групи підтримки у Ветеран Хабі створені для таких аудиторій: 

• ветеранів та ветеранок;
• коханих, що чекають воїнів;
• матерів, що чекають воїнів;
• матерів загиблих воїнів;
• коханих, що чекають військовополонених;
• коханих, що чекають зниклих безвісти воїнів;
• коханих загиблих воїнів;
• коханих поранених воїнів.

Що таке групи підтримки

Групи підтримки — це один із видів психосоціальних послуг, що спрямовані на забезпечення психологічного, емоційного, соціального добробуту людей, а також подолання стресу, складних життєвих обставин, травматичних подій або криз. Вони належать до психосоціальних послуг, оскільки зцілювальною частиною у них є наявність соціального середовища і соціального контакту. 

Ми травмуємося в контакті зі світом, однак і зцілюємося в контакті з ним також. Нам потрібна інша людина, щоб відчувати безпеку, це базова потреба будь-якого живого організму. Тому важливо у складні часи об’єднуватися в групи, де тебе підтримують, — Катерина Тімакіна, фахівчиня з психічного здоров’я мережі Ветеран Хабу.

Трохи історії: Групи підтримки як формат з’явилися на початку XX століття у відповідь на потребу людей ділитися спільними переживаннями й отримувати взаємну допомогу. У 1935 році в США виникла спільнота Анонімних Алкоголіків (AA) — одна з найперших і найвідоміших форм груп самодопомоги. Це була відповідь на проблему алкогольної залежності — так з’явилася спільнота людей, які підтримують одне одного у тверезості. Для жінок в Україні ще здавна важливим способом переживати складні події були збори разом, де вони могли готувати, вишивати, співати пісні, плакати. Після цього вони відчували полегшення та розвантаження. Важливим і підтримувальним у цьому була єдність, коли жінки мали простір, щоб поговорити про свої почуття і часто були об’єднані спільним досвідом.

Проблема спільноті досвіду є основоположною для існування груп підтримки. Ми часто чуємо від наших клієнтів та клієнток, що вони відчувають нерозуміння з боку суспільства, оточення, а подекуди й близьких людей — родичів, друзів. А наявність травматичного досвіду наче відділяє їх від звичайного соціуму, від інших. 

Натомість групи підтримки — це простір, якому можна говорити про свої емоції легально. А ще це інтервенція, тобто втручання, мета якої — навчитися витримувати складний досвід, свій та інших, і відновити спроможність виходити із ним в зовнішній світ.

Коли мій партнер пішов у військо, мені стало нема з ким про це говорити серед свого оточення, бо не всі люди мають такий самий досвід, — учасниця груп підтримки для коханих воїнів, які чекають.

Дуже багато людей відпали в той момент, бо бути дотичним до горя — це емоційно важко. Якщо ти хочеш чимось допомогти, ти маєш включитись, — партнерка загиблого воїна, дослідження «Шлях коханої воїна», 2024.

Види груп підтримки 

Групи підтримки можна класифікувати за кількома критеріями залежно від мети, цільової аудиторії, методу роботи чи способу організації. Ось основні види:

За метою та тематикою:

• Психотерапевтичні: працюють під керівництвом психолога, зосереджені на терапії й подоланні травм.
• Підтримувальні: спрямовані на віднайдення нових способів справлятись з життям (копінгів).
• Ресурсні: фокусуються на емоційному відновленні та віднаходженні внутрішніх сил.
• Освітні: спрямовані на навчання певних навичок (наприклад, управління стресом, фінансова грамотність).
• Тілесні: фокусуються на розвитку навичок тілесної саморегуляції.

За організаційною структурою:

• Структуровані: група відбувається за заздалегідь визначеною структурою та планом.
• Неструктуровані: група гнучко підлаштовується під актуальний запит учасників/ць.

За управлінням процесом:

• Фасилітовані: веде модератор/ка чи фахівець/чиня з психічного здоров’я.
• Самоорганізовані: учасники/ці самі організовують зустрічі без залучення фахівців.

Коли треба індивідуальна підтримка, а коли група підтримки?

Важливо розуміти, що групи підтримки підходять не усім та потрібні не завжди. Доречно спрямувати людину на групи підтримки, коли вона має такі потреби:

• Потреба чути досвід інших: Люди, які пережили подібне (втрата, травма, очікування, бойовий досвід), можуть знайти розуміння і підтримку, яких важко досягти в індивідуальному форматі.

Важливо також, аби учасники/ці були готовими ділитися своїм досвідом та чути досвід інших. Говорити на групі про свої переживання та бачити реакції інших буває нелегко, тож такий формат підходить не усім. Водночас групи потребують занурення в проблеми інших та підтримку інших учасників/ць, що також не просто на певних етапах шляху, — Катерина Тімакіна, фахівчиня з психічного здоров’я мережі Ветеран Хабу.

• Відчуття спільності: Групи допомагають відчути, що ти не сам/а зі своїми труднощами, що сприяє зниженню самотності та ізоляції.
• Обмін досвідом: Учасники/ці діляться стратегіями подолання труднощів, які можуть бути корисними іншим та розширювати спектр прийняття.
• Мотивування: Спостереження за тим, як інші досягають прогресу, може надихнути рухатися вперед, а спільнота — дає необхідну підтримку.

Коли потрібна індивідуальна терапія:

• Значні психологічні труднощі: Якщо людина має значний травматичний досвід, депресію чи тривожні розлади, індивідуальна робота може мати більшу ефективність.
• Потреба в конфіденційності: Деякі люди не готові ділитися своїми переживаннями в групі через сором чи страх бути засудженими.
• Індивідуальні потреби та запити: Група не завжди може дати відповіді на глибокі особисті запитання чи працювати з конкретними аспектами поведінки чи мислення.

Яка кількість людей залучається на групи підтримки і чому?

Зазвичай група підтримки триває 12 тижнів та до неї залучаються до 12 учасників/ць. Ця кількість є невипадковою — вона базується на практичному досвіді, психологічних дослідженнях і логіці ефективної взаємодії. Ось кілька конкретних причин:

Правила проведення та організації груп підтримки у Ветеран Хабі

Гомогенність

Ми у Ветеран Хабі створюємо групи підтримки за принципом гомогенності. Для нас важлива не географія та демографія, а те, що проживає людина. Це означає, що досвід учасників/ць має бути схожим, а статус — однаковим. Однак ми розуміємо, що кожен і кожна проходить свій індивідуальний шлях і досвід ніколи не може бути ідентичним навіть в межах однієї групи. 

До прикладу, у одній групі може бути кохана воїна, яка чекає вже кілька років, і кохана воїна, який мобілізувався кілька тижнів тому. Чути досвід одна одної може бути помічним для обох учасниць: одна розумітиме перспективу свого шляху, а інша — зможе її підтримати, адже має знання про цей досвід, і від цього відчуватиме свій вплив та важливість.

Рівність досвіду стосується і психологів/фасилітаторів груп. Деколи в наших групах підтримки тренери та котренери мають такий самий статус, як і учасники/ці, однак важливо, аби вони вже навчились справлятися зі своїм досвідом та могли витримувати різний досвід інших учасників/ць.

Субсидіарність

Цей принцип полягає в тому, що учасники/ці несуть спільну відповідальність за роботу групи та беруть участь в ній на рівних. 

Це важливо, оскільки групи підтримки — спільний простір, на який впливають усі дотичні. Якщо всі зʼявляються у свої почуттях та емоціях, то і ти зʼявляєшся. Не можна прийти на групу, не включати камеру та просто сидіти й слухати, що кажуть інші. Ти або береш участь, або створюєш небезпеку для всіх інших невідомістю, яку створюєш. 

Бувають випадки, коли людина не має ресурсу конкретно сьогодні. Тоді вона може не долучатися до розмови, але загалом має бути включена у процес. І, звичайно, попередити на початку зустрічі про свій стан, — Катерина Тімакіна, фахівчиня з психічного здоров’я мережі Ветеран Хабу.

Повага 

Кожен та кожна на групі підтримки має право висловити свою думку незалежно від статусу, життєвого досвіду чи особистих переконань, а інші вислуховують без перебивань, засудження, критики чи знецінення почуттів. Для дотримання цього принципу, можна користуватися правилами ненасильницького спілкування, які розробив американський психолог Маршал Розенберг. На початку першої зустрічі групи учасники/ці детально проговорюють і розбирають правила, а якщо виникають якісь спірні запитання в процесі роботи, то про них нагадують.

Ці правила можна інтегрувати у взаємодію в групі через такі прояви:

Безпека

Простір

Важливо, аби місце проведення групи було зручним, тихим, захищеним від стороннього втручання. Ми у Ветеран Хабі проводимо групи підтримки в окремому просторі, який зачиняється. Коли людина приходить у Хаб вперше, то ми ознайомлюємо її з простором та показуємо шлях до укриття на випадок повітряної тривоги.

Якщо це онлайн-група, то важливо аби учасники/ці мали приватний простір, у якому їх не турбуватимуть близькі. На випадок повітряної тривоги варто порадити людині перейти у безпечний простір або припинити участь у зустрічі.

Конфіденційність 

Правила групи мають передбачати, що інформація, якою діляться учасники/ці, не виходить за межі зустрічі. Важливо проговорити це на початку. Також важливо дотримуватися Етичних стандартів надання послуг (у Ветеран Хабі в їх основу покладені Стандарти покладено Етичні стандарти Британської асоціації поведінкової та когнітивної терапії (BABCT)): ніколи не розкривати персональних даних клієнтів/ок. І навіть на супервізію/інтервізію виносити історію так, аби не розкрити особистість людини.

Психологічна підтримка

Тренер/ка групи та котренер/ка стежать, аби дискусія залишалася конструктивною та не травматичною. Якщо раптом комусь із учасників/ць стає погано, то один/а із тренерів/ок може запропонувати людині вийти разом в окремий простір та надати першу психологічну допомогу, стабілізувати її. 

Якщо група проходить онлайн, то тренери мають вміти користуватися зум-кімнатами, аби вивести людину в окрему віртуальну кімнату. Саме тому тренерів має бути двоє: оскільки один/а має підтримати людину, а інший/а — залишитися з групою.

Також в учасників/ць є можливість звернутися до фахівців з психічного здоров’я хабу поза групою у разі виникнення сильних емоційних переживань.

Компетенції фахівців та фахівчинь, що проводять групи підтримки у Ветеран Хабі

Освіта 

Зазвичай групи підтримки у Ветеран Хабі проводять два/і фахівці/чині: один/а із них тренер/ка-психолог/ня, який/а має вищу психологічну освіту, а другий/а — котренер/ка, у якого/ої може її не бути (однак має бути суміжний досвід). Обоє з них також можуть бути фасилітаторами, тобто забезпечувати ефективний процес роботи групи та створювати її рамку.

Попри те, що психолог/иня групи має бути із вищою психологічною освітою, він/вона не здійснює особливе втручання та не проводить психотерапію, але створює безпечний простір та фасилітує процес роботи учасників/ць. Тобто людина лише спрямовує процес і забезпечує комфортну атмосферу, але не дає професійних психологічних консультацій чи діагнозів. 

У цьому різниця із терапевтичними групами, де учасники/ці збираються, щоб працювати з конкретним розладом чи станом. У групах підтримки ж учасники/ці самі стають «ресурсом» одне для одного, а тренери лише допомагають структурувати цей процес.

Розуміння досвіду

Ми у Ветеран Хабі часто чуємо запитання від організацій або фахівців/чинь: якщо учасники/ці групи підтримки мають травматичний досвід, то чи обов’язково фахівцям/чиням проходити додаткове навчання та вміти працювати в різних спеціалізованих підходах, наприклад, з рідними зниклих безвісти або звільненими з полону воїнами?

Ми вважаємо, що це не обов’язково, однак важливо, аби тренери та котренери розуміли психологію стресоасоційованих розладів, реакцій та вміли взаємодіяти з ними. А ще — розуміли контекст, у якому перебуває людина, та її досвід. Власне ці знання тренер/ка отримує під час спеціалізованих лекцій чи тренінгів. Проте Ветеран Хаб має власні знання у відкритому доступі. До прикладу, наші фахівці/чині обов’язково мають ознайомитися із дослідженнями «Шлях ветеранів та ветеранок» та «Шлях коханої воїна», аби розуміти, які етапи проходять учасники/ці і які потреби у них можуть бути на різних етапах. 

Навички

• Перша психологічна допомога. Важливо, аби фахівці/чині вміли працювати із різними гострими стресовими реакціями, як-от панічними атаками, ступором, агресією, плачем/сміхом. Ми послуговуємося власними розробленими протоколами дії у різних ситуаціях.
• Фасилітація. Це навичка спрямовувати процес, стежити за часом, не влазити в дискусію учасників/ць, а залишатися трохи збоку.
• Саморегуляція. Учасники та учасниці груп підтримки можуть розповідати про нелегкий досвід і важливо, аби тренери могли його витримати. Це також про нашу відповідальність перед нашими клієнтами й клієнтками: якщо ми проводимо для них групу підтримки, то маємо бути такими, на яких можна спертися. 
• Нормалізація та валідація емоцій та почуттів людини. Важливо дати зрозуміти учасникам/цям, що вони мають право на різні відчуття, проговорити їх та сказати, що абсолютно нормально усе це відчувати. 

Психологи груп підтримки мають зустрічати людину в їхніх почуттях та історіях, витримувати це і “не розвалюватись”. Також особливість груп підтримки, що тут тренери й тренерки теж можуть говорити про свій досвід. 

Під час психологічного чи психотерапевтичного консультування саморозкриття рідко практикується і зазвичай клієнти/ки не мають потреби чути інший досвід. А на групу підтримки люди якраз приходять, аби не лише поділитися, а й почути, як інші справляються, — Катерина Тімакіна, фахівчиня з психічного здоров’я мережі Ветеран Хабу.

Інтервізія/супервізія 

Тренерам груп підтримки, як і загалом фахівцям з психічного здоров’я, важливо проходити інтервізію та супервізію, аби обмінюватися досвідом, вдосконалювати методи роботи, опрацьовувати власні переживання та знаходити рішення для складних випадків.

Інтервізія — це форма професійного розвитку у форматі зустрічей між колегами з однаковим рівнем кваліфікації, де вони обговорюють виклики, труднощі або цікаві кейси, з якими вони зіштовхуються у своїй роботі, а також отримають підтримку від колег. У Ветеран Хабі фахівці груп підтримки збираються щодватижні, аби обговорити свій досвід. Це заохочує учасників/ць аналізувати власну роботу, помічати успіхи та помилки, а також вдосконалювати практику, спільно шукати рішення складних ситуацій.

Супервізія — це форма професійної підтримки, яка передбачає зустрічі спеціаліста із досвідченим експертом у своїй галузі. Її мета полягає у забезпеченні якісної рефлексії, аналізу роботи та професійного розвитку спеціаліста. Зараз у нас немає впровадженої практики супервізії для тренерів груп підтримки, однак ми плануємо запровадити її найближчим часом.

Самопідтримка

Тренерам груп підтримки важливо також дбати про свій стан, тому що їхній емоційний, фізичний і психічний добробут безпосередньо впливає на ефективність роботи з групою. Робота з людьми, які переживають складні емоції та травми, може бути виснажливою. Якщо тренер/ка не піклується про себе, він/вона ризикує вигоріти, втратити мотивацію чи здатність надавати якісну підтримку. 

Тренер/ка також є прикладом для групи. Якщо він/вона демонструє вміння піклуватися про себе, управляти своїми емоціями та підтримувати баланс, це надихає учасників робити те саме. 

Для цього важливо мати навички саморегуляції (управління своїм психоемоційним станом) та корегуляції (уміння регулювати власні стани через взаємодію з іншими людьми). Кожен/а фахівець/чиня може знайти для себе оптимальні інструменти управління емоціями та поповнення ресурсу.

Які можуть бути складнощі та виклики в організації та проведенні груп підтримки

Впровадження та ведення груп підтримки може бути складним через низку викликів. Ми поділимося тими, які були в нашій практиці.

Вплив війни та травми на учасників

Деколи під час набору нових учасників/ць на групи підтримки ми зіштовхуємося з кризою. Не всі ветерани, ветеранки чи їхні близькі готові відкрито звертатися за підтримкою. У цього може бути кілька причин: дехто має упередження щодо груп і психологічної підтримки загалом, а дехто відчуває сором та провину і не вважає себе гідним цієї послуги. 

Впливає також і те, що війна продовжується і ми перебуваємо у постійному кризовому та травматичному стані, у якому важко рефлексувати пережиті події, оскільки травма і власне війна триває.

До прикладу, ветерани, які повертаються до цивільного життя, деколи вважають, що вони не мають морального права отримувати психологічні послуги і якось покращувати свій добробут, допоки їхні побратими і посестри ще продовжують служити в зоні бойових дій.

Після початку повномасштабного вторгнення ми знову запустили групи підтримки для ветеранів та ветеранок, однак зіштовхнулися із викликом: вони не мають значної відвідуваності.

Ми відчуваємо, що є певний супротив до самого формулювання груп підтримки та до формату розмови з незнайомцями. За цей час команда тестувала багато різних форм груп, наприклад, коли учасники об’єднуються не довкола обговорення спільного досвіду, а просто теми, яка може бути спільною. Зараз ми самі ще в пошуках правильної конфігурації груп підтримки саме для ветеранів, — Івона Костина, голова правління Ветеран Хабу.

Виклики війни також в обстрілах, тривогах і вимкненнях світла. Ми помітили, що коли загострюються обстріли, то в учасників/ць часто немає сил відвідувати групи. Важливо це враховувати та розуміти потенційний вплив цих процесів на динаміку групи.

Низька поінформованість та обізнаність

Деколи інформація про групи підтримки може просто не потрапляти до тих, хто цього потребує, наприклад, до ветеранів/ок та їхніх рідних у громадах. Також недостатня обізнаність може супроводжуватися стереотипами, наприклад, що звернення по підтримку є ознакою слабкості або що групи неефективні. 

Деякі люди можуть не розуміти, що відбувається на групах підтримки, наприклад, думати, що тренер/ка на групах даватиме їм конкретні завдання. Тому важливо проводити інформаційні та комунікаційні кампанії та створювати доступні й зрозумілі формати інформування цільової аудиторії.

Люди можуть відмовлятися від участі

Якщо ви хочете організувати групи підтримки, важливо бути готовими до того, що учасники та учасниці в процесі формування та роботи групи можуть «відсіюватися». Зазвичай це відбувається на кількох етапах:

Подача заявок. У нашій практиці 20% заповнених форм на участь у групі підтримки відсіюється на етапі заявок. Ми помічаємо, що часто люди залишають заявку посеред ночі та на свята — тоді, коли їм частіше за все сумно і здається, що вони не справляються. Однак потім цей етап проходить, стан покращується і вони вирішують не долучатися. 

Після перших кількох зустрічей. Завжди хтось відсіюється після першої зустрічі, оскільки людині може не підійти формат, група або вона вирішить, що поки не готова працювати зі своїм досвідом. Тому ми маємо загальне правило, що групи закриваються остаточно після третьої зустрічі.

Зміна статусу

Якщо ви проводите групи підтримки, то треба бути готовими, що в учасників/ць можуть бути зміни статусу і від цього може змінюватися склад та динаміка групи.

У нашій практиці бували випадки, коли учасниці переходили з групи коханих безвісти зниклих воїнів у групу коханих військовополонених, оскільки з’являлися дані про їхнього партнера. Проте, на жаль, буває і навпаки: коли кохана, яка чекала, дізнавалася новину, що її партнер загинув. 

У таких випадках важливо зважати на цикл групи та стан учасниці. Під час зміни статусу ми питаємо учасників/ць, чи хочуть вони продовжувати роботу в цій групі, та у групи, чи готова вона підтримувати.

Групи підтримки — сервіс, який продовжує розвиватися і в якому є багато відкритих питань. Наша аудиторія змінюється та перебуває в непередбачуваному сценарії свого життя. Тому важливо, аби підтримка змінювалась разом із нею та адаптувалася до цих змін. І передбачити цю адаптацію — відповідальність тих, хто створює такі сервіси, — Івона Костина, голова правління Ветеран Хабу.

Висновки

Групи підтримки є важливим психосоціальним сервісом, що сприяє емоційному, соціальному й психологічному добробуту ветеранів, їхніх близьких. Вони допомагають справлятися зі стресом та ізоляцією, віднайти спільноту тих, хто тебе зрозуміє та підтримає. 

Організація таких груп потребує врахування багатьох аспектів: від гомогенності складу до створення безпечного простору, де кожен може висловити свої почуття без страху осуду. Ми створюємо свої групи підтримки за принципами спільної відповідальності, поваги та конфіденційності, однак розуміємо, що підхід до організації груп постійно змінюється залежно від потреб аудиторії. Тож важливо залишатися гнучкими та адаптивними. Сподіваємося, ця стаття стане вам у пригоді, а наші знання будуть помічними на створення чи вдосконалення ваших груп підтримки.

---

Ми вдячні всім нашим клієнтам, клієнткам та їхній довірі до нас, а також усім працівникам та працівницям Ветеран Хабу, які працювали й працюють в організації з 2018 року. Завдяки вам ми маємо цей досвід і можемо ним ділитися.

---

Коментарі для матеріалу надавали:
Катерина Тімакіна, фахівчиня з психічного здоров’я мережі
Редакторка: Елеонора Чорноморченко