Ветеран Хаб — мережа підтримки воїнів та їхніх близьких, що працює з 2018 року, аби висловити свою вдячність ветеранам та ветеранкам за нашу спільну безпеку. Із самого початку роботи одним з основних напрямів Ветеран Хабу був сервісний. Можливість вчитися та фіксувати наш щоденний досвід спілкування з клієнтами допомогла нам зосередитися на тому, щоб пізнати їх краще, зрозуміти контекст їхнього життя, їхні потреби та досвід. Ми почали отримувати важливі знання та інсайти, і аби підтвердити та оприявнити їх, проаналізувати тенденції, ми проводимо дослідження. 

Наш досвід, внутрішня і зовнішня аналітика, знання про досвід та потреби клієнтів дали нам змогу створювати рішення — інформаційні та медіапродукти, аби підказати суспільству та стейкхолдерам сфери, як можна підтримати воїнів та їхніх близьких. 

Наша мета — прямо чи опосередковано дбати про добробут воїнів та їхніх близьких. У цій редакційній політиці ми зібрали наші принципи щодо вибору тем, подачі інформації та етичних норм, які допомагають дотримуватися цієї мети. Редакційна політика регулює роботу з усіма продуктами та фіксує нашу позицію і правила, які допоможуть покращити роботу із нашими продуктами всередині команди.

Для кого ми пишемо

• Воїни та їхні близькі — воїни/ки, ветерани/ки, їхні кохані та рідні, діти та батьки, родини зниклих безвісти, загиблих, військовополонених та звільнених з полону
• Суспільство та громадськість, оточення воїнів та їхніх близьких, сусіди та друзі
• Працедавці, HR-фахівці, менеджери команд та власники компаній
• Інші ветеранські та громадські/благодійні організації
• Надавачі послуг воїнам та їхнім близьким: зокрема фахівці з психічного здоров’я, лікарі, поліція, працівники залізниці
• Держава: міністерства, діячі, інституції, що ухвалюють рішення та зміни

Наші редакційні цінності та принципи

Доказовий підхід

Уся мережа Ветеран Хабу послуговується доказовим підходом у роботі. Це стосується усіх трьох напрямів: аналітичного, послуг та медіа. Ми розуміємо, що несемо велику відповідальність за свою роботу перед нашою аудиторією та впливаємо на неї прямо чи опосередковано. Тому для нас доказовий підхід — це частина турботи про воїнів та їхніх близьких, завдяки якій ми отримуємо від них велику цінність, що дає змогу та сили продовжувати роботу, — їхню довіру. 

Нам важливо виконувати роботу якісно, не давати неперевірених підходів, використовувати надійну методологію, чесно говорити про свої обмеження, не робити і не формувати хибних та маніпулятивних суджень.

Академічна доброчесність

Якщо ми робимо власні дослідження, то відкрито описуємо методи і підходи, які використовуємо, аби інші могли перевірити результати. Якщо ми створюємо посібники та рекомендації, то заручаємося експертизою фахівців у галузі, про яку говоримо. До прикладу, коли ми писали про відновлення воїнів після поранень, то консультувалися у сексологів, неврологів, психотерапевтів, психіатрів. Це можуть бути внутрішні та зовнішні експерти. Ми обов’язково вказуємо авторство усіх, хто був залучений до створення продукту на різних етапах.

Також для розширення контексту і глибшого розкриття теми/проблематики продукту ми використовуємо різні джерела, офіційні документи та статистичні дані, експертні коментарі та статті, наукові дослідження. І обов’язково вказуємо посилання на них. Ми поважаємо працю інших людей та використовуємо чужі роботи лише з належним цитуванням та дотриманням авторських прав. 

Узгодження цінностей

Основою нашої співпраці та взаємодії з іншими організаціями й партнерами є повага, компетентність та спільні цінності. Ми співпрацюємо, шукаємо взаємодію з донорами чи підтримуємо різноманітні ініціативи, із якими ми поділяємо інтереси та погляди. Ми проводимо репутаційну перевірку ініціатив та наше завдання — їхня етична подача.

Якщо ми створюємо матеріали за підтримки донорів, то чітко зазначаємо це в дисклеймерах.

Також частина нашої етичної комунікації — дотримуватися конструктивного діалогу та уникати участі в конфліктах, які не сприяють розв’язанню важливих питань, та не виносити публічно з’ясування стосунків у спільноті.

Об’єктивність та чутливість

У своїх продуктах ми чітко розмежовуємо факти між власними коментарями та аналізом. Для об’єктивного висвітлення проблематики ми вважаємо справедливим давати на неї погляд з різних сторін. До прикладу, якщо ми проводимо дослідження про взаємодію поліції та ветеранів/ок, то опитуємо та залучаємо до всіх етапів обидві сторони — і поліцію, і ветеранів/ок.

Ми чутливо ставимося до висвітлення різних соціальних груп та послуговуємося принципом людиноцентричності. У всіх продуктах та комунікаціях для нас важливо зберігати гідність та повагу до аудиторії. Ми не вішаємо на воїнів, їхніх рідних та будь-яку іншу групу людей ярлики. Також етичним та чесним для нас видається не порівнювати досвідів різних аудиторій, тим паче необґрунтованих та не підкріплених дослідженнями.

Ми не узагальнюємо, не стигматизуємо, але водночас і не героїзуємо. Для нас важливо показати дійсність, а не прикрасити її. А як щодо припущень та гіпотез? Ми маємо багаторічний досвід, експертність та бачення проблеми, якими можемо ділитися. Однак якщо якесь ствердження спирається саме на наш досвід, ми маємо відверто про це сказати.

Приклади:

Водночас припускаємо, що загальний патерн такої кар’єрної траєкторії, а саме працевлаштування в поліції серед ветеранів, несе в собі не лише можливі перспективи належного повернення до цивільного життя, але і певні виклики.

Відштовхуючись від почутого, ми припускаємо, що в силу певної спільності поліцейського устрою з військовим, побудова кар’єри в органах правопорядку може зробити повернення ветеранів та ветеранок до цивільного життя менш контрастним, ніж різка зміна з військової на суто цивільну роботу.

Якість та прозорість

Ми чітко даємо знати, звідки беремо інформацію — нашого власного експертного досвіду спілкування з клієнтами, консультації залучених експертів. У дослідженнях ми розповідаємо про методи збору та аналізу даних, щоб читачі могли зрозуміти, як ми отримали результати і могли перевірити їх достовірність. Також ми відверто розповідаємо про свої обмеження та можливий конфлікт інтересів.

Приклади:

Дослідження є нерепрезентативним, тому ми не можемо стверджувати про поширеність того чи того досвіду і не маємо на меті узагальнити досвід ветеранів. Це дослідження показує різноманітність досвіду ветеранів та етапи, які проходять воїни. Разом з тим ми вважаємо, що в майбутньому потрібно провести репрезентативні дослідження на національному рівні на окремі теми та тенденції.

Доступність та зрозумілість 

Ми прагнемо писати зрозумілою мовою та дбати про читачів і читачок. Важливо завжди пам’ятати, до кого ми промовляємо, яка мотивація тексту та людей, які його читатимуть. 

Ми співпрацюємо з експертами та експертками, однак їхня мова може містити вузькопрофільні терміни, канцелярит та кальку. Наше завдання — трансформувати це у зрозумілий до загалу формат. Написати універсальною та зрозумілою для усіх мовою може бути складно, однак це наша турбота про кінцевого споживача продукту.

Як ми говоримо та пишемо про воїнів та їхніх близьких

Усі наші продукти спрямовані на покращення добробуту воїнів та їхніх близьких. Розуміння потреб нашої цільової аудиторії ґрунтується на нашому щоденному багаторічному досвіді та попередніх дослідженнях. До прикладу, «Шлях ветеранів та ветеранок» та «Шлях коханої воїна» визначають всю роботу мережі та дають глибоке розуміння етапів, які проходять воїни та їхні партнери/ки. У ньому ми також виокремлюємо концепцію добробуту та спираємося на задоволення потреб воїнів та їхніх близьких у різних його компонентах.

Гендерна чутливість

У Силах безпеки та оборони служать жінки, та ми визнаємо їхню роботу. Тож наші  комунікації є гендерночутливими. Ми вживаємо фемінітиви, говоримо: військовослужбовці та військовослужбовиці, ветерани й ветеранки.

Ми не обмежуємо різні соціальні ролі єдиним гендером. Ми знаємо, що серед тих, хто захищає та боронить країну, також є і жінки, тож виступаємо за їхню проявленість і поважаємо їхній внесок. Так само є пари, у яких чоловіки очікують на своїх партнерок, які перебувають на службі. І в комунікаціях про сім’ї ми включаємо: дружин і чоловіків, партнерів і партнерок, адже вважаємо, що представленість та варіації гендеру у тексті важливі.

Водночас ми враховуємо та вживаємо звучання та займенники, які люди до себе обирають. Зокрема, якщо це трансгендерні або небінарні люди: ми поважаємо, як людина себе ідентифікує і дотримуємося тієї ідентифікації, яку вказує людина.

Дотримуємося правила нейтральності

Усі продукти та ініціативи Ветеран Хабу мають бути доступними для кожного воїна, ветерана чи ветеранки, його рідних та близьких, тому ми дотримуємося правила нейтральності. Ми обираємо бути нейтральними:
❌ Релігійно    ❌ Ідеологічно    ❌ Політично

Нейтральність стосується і висвітлення образів воїнів та їхніх близьких. Ми не йдемо в надмірну емоційність, забарвленість, героїзацію, романтизацію. Не вішаємо на ветеранів/ок чи їхніх рідних ярлики, не узагальнюємо, не наділяємо єдиними якостями та не створюємо єдиний портрет. 

Це правило діє в обидва боки. Ми розуміємо, що усі ветерани й ветеранки різні та можуть мати різні моральні якості. До прикладу, вони також інколи скоюють злочини і ветеранський статус не є для цього виправданням. Ми не героїзуємо та не ідеалізуємо. 

Приклади:

Якщо ви хочете віддячити колегу-ветерана за його подвиг, то можете після повернення зробити для нього welcome-зустріч	Ми не вживаємо слово подвиг. Краще замінити його на слово внесок.
Служба має значні наслідки та вплив на життя ветерана	Краще замінити слово значні на щось емоційно-нейтральне. Або написати, що служба може мати вплив, бо ми не впевнені у цьому однозначно та не можемо стверджувати.
Як не провокувати ветерана/ку на конфліктність у команді?	Речення підкріпляє стереотип про те, що ветерани конфліктні та звучить дуже маніпулятивно. З ветеранами й ветеранками дійсно можуть ставатися суперечки на роботі. Але ймовірність цього така сама, як і з будь-яким іншим членом команди. У цьому випадку можна замінити на «Як розв’язувати конфлікти у командах, де є ветерани?». До речі, про це ми розповідаємо тут.

Не показуємо нашу аудиторію як об’єкт та не оцінюємо

Ми знаємо, що кожен та кожна воїн/ка і його/її близька людина проходить унікальний шлях та має різні досвіди. Тому важливо під час опису не екстраполювати свої висновки на всіх представників аудиторії. Ми відверто говоримо про знайдені інсайти, даємо цитати, однак попереджаємо про нерепрезентативність цієї інформації.

До прикладу, так ми писали у першому дослідженні «Шлях коханої воїна»:

Важливо! Описані випадки психоемоційних змін через війну/участь у бойових діях, свідчення домашнього насилля — це зафіксований досвід окремої вибірки людей. Він не є вичерпним і не доводить, що всі, чи навіть більшість сімей переживають його. Ми не можемо стверджувати про поширеність такого досвіду, лише підкреслюємо — він також є і має бути врахований під час підготовки цільових програм підтримки, рекомендацій чи політик.

Якщо людина ділиться своєю історією, то ми називаємо об’єктивні факти — не прикрашаємо та не поетизуємо. Однак зі свого боку ми уникаємо оцінювальних, стигматизуючих тверджень, що не підтверджені фактами або нашим досвідом. Також для нас важливо ілюструвати наші продукти цитатами нашої цільової аудиторії, які підкріплюватимуть твердження. 

До прикладу, якщо в посібнику про повернення ветеранів/ок на робочі місця ми радимо працедавцям запропонувати їм перекваліфікацію, то маємо ілюструвати це цитатою ветерана/ки, який/а говорить про цю потребу.

Називаємо речі своїми іменами

Коли ми проговорюємо назви явищ і станів, ми даємо ветеранам, ветеранкам або їхнім близьким чіткі визначення. 

• Не вживаємо розмитих фраз, як-от «ситуація, яка з вами трапилась», «коли це вже закінчиться», а чітко називаємо війну — війною, службу — службою, очікування — очікуванням, а полон — полоном.
• Не говоримо «вічний подвиг», а замість цього вживаємо нейтральне: «воєнний» чи «бойовий досвід».
• Не оцінюємо за нашу аудиторію їхній стан та не даємо оцінки їхньому досвіду, до прикладу, не кажемо «тяжке повернення до цивільного життя», а натомість говоримо «адаптація до цивільного життя».

Також ще з початку війни в Україні після 2014 року для нас було важливо оприявнити людей, які брали участь у бойових діях та надати їм найточніше означення. Ми не кажемо «ексбійці», «колишні військові» чи «фронтовики», а говоримо «ветерани/ки» або «воїни».

Усі свої принципи комунікації та типовий словник фраз ми зібрали у Глосарії. Окрім Глосарія, ми послуговуємося також Довідником безбар’єрності — гайдом із коректного спілкування. Він пояснює, що таке бар’єри, стереотипи та інклюзія, якими є принципи безбар’єрної мови та які поняття коректно і некоректно вживати стосовно людей із різними досвідами.

Ми називаємо людину — людиною та не вживаємо слово «особа», оскільки воно може створювати враження, що мова йде про когось як про об’єкт, а не як про живу людину з емоціями і почуттями. Винятком є лише цитування закону. Також ми вважаємо, що передусім людина, потім — її досвід. Тому дотримуємося принципу «спочатку людина, а потім її ознака».

Приклади:

«людина з інвалідністю», а не «інвалід»	«людина з алкогольною залежністю», а не «алкоголік»
«людина з ампутованими кінцівками», а не «людина з ампутацією» чи «ампутант»
Якщо сумніваєтеся, то можете перевірити їхню інклюзивність висловів щодо різних категорій в Довіднику безбар’єрності.

Робота з командою

Ми цінуємо внесок усіх, хто долучається до роботи із нашими продуктами та обов’язково зазначаємо в авторській команді усіх дотичних: експертів, супервізорів, аналітиків, менеджерів, редакторів, коректорів, дизайнерів, внутрішніх та зовнішніх консультантів, рецензентів. Усіх інших ми додаємо в список подяк.

У майбутньому ми плануємо на постійній основі залучати до роботи із текстами зовнішніх рецензентів та вважаємо справедливим зазначати у їхніх регаліях експертизу, посаду, інституцію чи організацію, у якій людина працює. 

Для нас важлива не лише експертність, а і репутація людей, з якими ми працюємо. Усі наші респонденти, герої та героїні, експерти, партнери та працівники проходять репутаційну перевірку. Ми не співпрацюємо із тими, хто мали професійні зв’язки та відвідували рф з 2014 року, не визнає агресії росії проти України.

Рецензування

Рецензування — це важливий процес у науковій та академічній спільнотах, спрямований на забезпечення якості, надійності та достовірності публікацій. Наші продукти проходять рецензування у кілька етапів: спочатку внутрішнє, а потім зовнішнє. Зокрема, ми долучаємо до нього представників цільової аудиторії, партнерів зі сфери та експертів/ок вузьких галузей з різними поглядами та досвідом.

Рецензенти пишуть свої зауваження, коментарі та рекомендації щодо покращення тексту. Вони можуть оцінювати такі аспекти як доступність викладу, чутливість висвітлення цільової аудиторії, обґрунтованість висновків, структурованість та логіку викладу. Авторська команда залишає за собою право не брати абсолютно усі зауваження в роботу.

---

Авторка та редакторка — Елеонора Чорноморченко
Коментарі давали — Галина Альомова, Катерина Скороход