Шлях ветеранів і ветеранок — шлях воїнів - Veteran Hub
>
Я є:
Навігація

Ми показуємо вам матеріали та статті для ролі Ветеран. Якщо ж ви родич ветерана або працедавець, то можете змінити вашу роль тут.
ГоловнаРішення

Шлях ветеранів і ветеранок — шлях воїнів

Ти проходиш свій Шлях, унікальний як і твій досвід. І май впевненість, що ти не наодинці — читай історії від ветеранів і ветеранок.
Veteran Hub провів серію глибинних інтерв’ю з військовими та ветеранами й зафіксував шлях повернення з війни, яка ще триває.

ДЕТАЛІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Я ТЕЖ ПРОХОДЖУ СВІЙ ШЛЯХ ВЕТЕРАНА ТА ВЕТЕРАНКИ

Шлях повернення до цивільного життя не може бути простим, бо передбачає багато змін, нового та роботи над собою. Тобі треба пройти свій шлях й яким він буде ніхто не дасть відповіді, бо то твоє рішення. Та є ті, хто вже на цьому шляху й діляться своїм досвідом.

Алексіс

Людмила

руслан

галина

володимир

світлана

Цей проєкт став можливим завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX та Veteran Hub за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю Veteran Hub і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США та IREX.

Алексіc
Лікар. Ветеран-доброволець.

До війни Алексіс був лікарем-травматологом, а після 24 лютого долучився ще до добровольчого батальйону «Госпітальєрів». Коли втратив кінцівку, не відмовився від своєї діяльності. «Вмотивована людина з протезом корисніша за того, кого схопило ТЦК на вулиці», – з такою позицією він повернувся до «Госпітальєрів», а паралельно працює завідувачем у лікарні та займається фізичною реабілітацією військовослужбовців.

«Я будую з того, не там, де ти хочеш, а там, де ти приносиш найбільшу користь. З моїм експіріенсом в ампутації кінцівок я можу чимось поділитися з хлопцями».

До розділу

Людмила
Сержант з МТЗ стрілецької роти.
Ветеранка.

Мальва двічі йшла до війська і двічі її списували через поранення – у 2016 році та 2023-му. «У 2020 році мене списали по стану здоров’я, і я приступила до цивільного життя. Але продовжувала допомагати війську та не раз їздила у батальйон. Але я розуміла, що буде велика війна», – пригадує Людмила.

Побратими переконали Людмилу взяти участь у Іграх Нескорених. «Я здобула два золота по греблі та срібло з паверліфтингу. Це було велике досягнення для мене». Вже після другого поранення Людмила остаточно повернулася до цивільного життя та надає психологічні консультації військовим, родинам загиблих, поранених та безвісти зниклих. 

до розділу

Руслан
Оператор ПТРК. Ветеран.

Руслан — ветеран полку «АЗОВ», наприкінці 2014 року отримав бойове поранення й звільнений зі служби за станом здоров’я у 2017 році. «При поверненні до цивільного життя, один з найскладніших аспектів для мене – відмовитися від бойових тренувань, спортивних навантажень та речей, які впливають на погіршення зору».

Ще у Руслана після повернення з війни народився син. «Ось в мене ще й додався статус батька. Я маю так само як і дружина, займатися вихованням сина. До цього ще питання з визначенням для себе, як це поєднувати з громадською діяльністю. А ще потрібно було зрозуміти актуальні життєві цінності, бо на війні все може вирішитися будь-якої миті, а в цивільному житті трохи по-іншому». 

до розділу

Галина
Аеророзвідниця. Ветеранка.

«Я хочу бути цвітом нації, а не її сміттям», – так Галя пояснила батькам своє рішення піти у військо. Але у 2018 році дівчина була вимушена звільнитися зі служби через загибель батька.

«Це був дуже складний для мене момент, але я зрозуміла, що попри всі плани я маю бути поряд зі своєю сім’єю». Тому перші пів року пішли на те, аби зрозуміти, що далі та як побороти бажання повернутися.

до розділу

Володимир
Командир бойової машини. Ветеран.

Володимир повертався двічі з війни. Вперше демобілізувався, бо було здебільшого мирне життя. Вдруге це рішення було вимушеним. «Я демобілізувався, знову ж таки як батько трьох дітей. Скоріш взяв такий собі тайм-аут, а далі буде видно. Тому що справа не завершена», – пояснює чоловік.

Питання, яке залишається актуальним у Володимира зараз – як рівноцінно бути корисним країні та родині у цивільному житті. «Зараз ще й важче повертатися, бо є трошки дискомфорт. Ти повернувся у мирне життя, коли війна триває. І ти себе асоціюєш з військом, досі є бажання битися. До того ж важко реалізуватися в Україні у воєнний час. Складно з якимись матеріальними речима і для того, щоб годувати сім’ю треба одразу три роботи».

до розділу

Світлана
Медична сестра. Ветеранка.


Пів року тому Світлана досягла пенсійного віку, і її звільнили з військової служби. «Коли пішла було дуже важко, ще й одразу на пенсію. В армії була опора, там темп, постійний адреналін свій. І я настільки відчувала себе необхідною, бо знала, що виконую свою роботу добре», – розказує Світлана. 

У Києві жінці довелося повертатися до цивільного життя знову – оплата комунальних послуг, пересування по місту з точки А в точку Б, покупка продуктів та усілякі дрібниці для побуту. «Я поїхала до дітей. Син каже, що я постійно мовчу і маю радіти життю, але не можу. Я пам’ятаю всі розмови, всі перев’язки. Я пам’ятаю все, а ще там дівчата й хлопці то залишилися».

до розділу

Більше інформації про повернення до цивільного життя читай на сайті


Як і у дослідженні Шлях ветеранів і ветеранок, матеріали розділені на етапи та за потребами добробуту.
Читай та знаходь помічну інформацію

Читати статті
Подзвонити нам