Свідомий підхід до рішення мати дитину. Як зважити всі «за» і «проти» разом з партнером у плануванні вагітності та батьківства.

Кожен з нас має свої індивідуальні бажання, ритми, цілі.

Допоки формується пара, ми знайомимося з цінностями одне одного, довідуємося про плани на життя, приміряємося, чи нам по дорозі, починаємо моделювати майбутнє, поєднуючи ці плани, мрії.

Є теми, які варто обговорювати як на стадії знайомства, так і протягом усього життя пари.

Професор Дж. Готтман виділив 8 тем, від ясності в яких залежить якість і тривалість життя в парі:

1. Довіра і вірність;
2. Конфлікт. Ставлення до нього і навички взаємодії в ньому;
3. Секс і близькість;
4. Робота і гроші;
5. Сім’я як місце для росту;
6. Гра як задоволення і пригоди;
7. Віра як розвиток і духовність;
8. Мрії як смак життя і практика любові.

Ці теми є ще й нашими потребами та способами рухатися по житті. Та в кожне з цих слів ми вкладаємо свій зміст, і прояснювати його корисно.

Життя вносить корективи в наші життєві сценарії та в уявлення про майбутнє. Тож до проговорення цих тем корисно повертатися регулярно, особливо — як відчуваєте, що те, про що ви домовились на початку стосунків, не працює, зовнішні фактори змінилися і ваші цінності, бажання та пріоритети також почали трансформуватись.

Часи потрясінь провокують зміни наших світоглядних позицій, впливають на пріоритетність бажань, ведуть до перегляду домовленостей. Насамперед позначаються на нас та нашій сім’ї.

Бажання та домовленості пари щодо розширення сім’ї — мати чи не мати дитину – теж може актуалізуватися зараз дуже гостро.

Адже життя в час війни, де так багато про смерть, вимагає для рівноваги фокуса на житті. Народження дитини – це один з найсильніших проявів маніфестації життя.

Для реалізації бажання народити дитину, проявити власну плідність, потрібен партнер. Та бажання не завжди приходять одночасно до обох партнерів. Так з’являється конфлікт.

Конфлікт на різних рівнях: внутрішній (всередині людини, між її потребами, мріями тощо) та зовнішній (в парі).

Народження дитини в сім’ї – це окремий проєкт, до якого варто підходити свідомо і відповідально. Дитина – результат стосунків пари, яка сприяє переходу на якісно інший рівень відповідальності.

Адже народження дитини в пари — це ще й зміна пріоритетів, реорганізація життя як жінки, так і чоловіка. Такі трансформації потребують багато ресурсу.

Приймаючи рішення зачати дитину, ми усвідомлюємо, що це довгостроковий проєкт. Тож варто зважити наявні ресурси, першочергово фізичні і психічні як власні, так і партнера/ки. Оцінити коло соціальної підтримки. Переглянути власну мотивацію і оцінити труднощі, що можуть виникнути на шляху реалізації цього проєкту, та сформувати план доступу до власних опор, а саме: що робити і куди звертатися в скруті.

Можуть з’явитися страхи і тривоги в кожного з партнерів, часто — дуже різні. Якщо пара не має звички проговорювати це, стосунки можуть погіршитися. Світле бажання народити дитину перетвориться на купу недомовок і труднощів у стосунках. Це точно не той добрий ґрунт для нового життя, тож розгляньмо, що можна зробити зі страхами і бажаннями, щоб вони не псували стосунків.

Здоровою та продуктивною ціллю конфліктів є взаєморозуміння.

Тож спробуйте тримати цю мету у своєму фокусі, коли з’являтимуться розбіжності у поглядах і думках. Та пам’ятати, що в питаннях є багато потенціалу для розвитку і близькості, якщо ми дамо собі час і збережемо віру в партнера/ку.

Хотіти чогось і водночас лякатись цього – нормально. Спрогнозувати усе в житті не вдасться, та підготуватись можна. Треба бути свідомими, що тривожності стане більше, і варто навчитися методів регуляції, як давати з цим раду.

• Саморегуляція (знати і робити ті речі, якими ви можете повертати себе в бік рівноваги: дихальні вправи, переключення уваги тощо);
• Корегуляція (стосунки з людьми, кола підтримки, друзі, терапевт, усі хто може підтримати і заспокоїти);
• Екорегуляція (природа у всіх її проявах, яка нормалізує і стишує нас, гармонізує наш ритм зі своїм, розміреним, заземляє);
• Теорегуляція (звернення до того що є більше нас самих, все, у що ви вірите і на що покладаєтесь: мудрість Всесвіту, Бог, Абсолют, Любов тощо).

Бажання бути батьками є природним так само, як і страхи, тривоги та сумніви з цього приводу. Приймаючи рішення ставати батьками, варто пам’ятати декілька речей.

Дитина народжується в результаті зустрічі двох різних людей. Вона є похідним результатом ваших стосунків. Саме стосунки є первинними, а дитина – вже його наслідок і продовження. І саме в цьому її унікальність та неповторність, бо на перетині двох людей народжується щось нове, якісно інакше. Пропоную дивитись на явище батьківства як на процес творчого розв’язання конфлікту, це цілий шлях. Він має свої труднощі і плоди.

Дати життя новій людині – дуже благородна і відповідальна місія. Та це лише початок досвіду у батьківстві.

Варто готуватися не лише до процесу зачаття, вагітності та пологів, а ще й цікавитись питаннями виховання та вікової психології, щоб батьківство було усвідомленим.

Завдання батьків: допомогти дитині проявитися і знайти свою дорогу в житті, підтримувати її на шляху. Тут добре батькам мати спільне бачення щодо виховання. Тож плануючи спільне життя, спілкуйтесь не лише про бажання мати дітей, а ще й про ваші уявлення щодо виховного процесу.

Також важливо для добробуту дитини не перевантажувати її місіями та цілями, не підміняти нею свої мрії, бажання.

Діти є носіями новизни та радості, а також — перевіркою на міцність та життєздатність усіх структур, які ми будували до їхньої появи, своєрідними «тестерами», які несуть зміни і дуже ефективно демонструють, що потребує доопрацювання.

Буває, що бажання мати дітей приходить до партнерів неодночасно і навіть якщо воно витає в просторі, як правило, хтось один його озвучує першим. Це сміливо і правильно усвідомлювати свої бажання, брати за них відповідальність та говорити про них. Розпочинати діалог і просити партнера/ку про допомогу в реалізації своїх потреб.

Варто звертати увагу на те, як ви розповідаєте про свої потреби. Адже прохання, пропозиція передбачає різні варіанти відповідей: з вами можуть погодитись, а можуть і відмовити. Якщо ж такої опції з різними варіантами відповідей немає, то це не пропозиція до діалогу, це — ультиматум.

Пам’ятайте, що за кожною відмовою є потреба людини, яку оберігає, захищає ця відмова. Тож не варто сприймати незгоду партнера, як особисту образу, як правило, це не про вас, а щось про нього самого, про ту потребу, яка зараз актуальніша.

А ще пам’ятайте, що ми не живемо у вакуумі, і на наші бажання чи небажання постійно впливають різні зовнішні контексти. Це і стосунки в парі, і ситуація в родині, країні, наша соціальна бульбашка.

Готовність до батьківства/материнства — це комплекс факторів, які включають: біологічні, зокрема гормональні особливості, вік, стать, родинні традиції і культуральний контекст, історичні, економічні та соціокультурні впливи, середовище, в якому ви живете, ваша соціальна бульбашка, медичні покази тощо.

Що б не впливало і не мотивувало людину на батьківство, відповідальність за дитину до її повноліття лежить на батьках. Тож усвідомлення себе, своїх станів і потреб та конструктивні способи їхньої реалізації, а також добрі комунікативні навички будуть корисними ще багато років. Та можуть стати гарним прикладом для оточення, включно з дітьми (тими, які уже є, і тими, які лише плануються), як давати раду собі та тому, що є в зоні нашої відповідальності.

Як зрозуміти, чи бажання мати дитину є справді вашим? Чи готові ви до батьківства?

Відповідь всередині вас. Кожен з партнерів може поставити собі це запитання і просіяти його через такі фільтри:

• відчуття (тіло);
• почуття (емоції);
• думки (розум).

Що більше «так», то більша ваша готовність до таких змін, якщо «ні» чи «не знаю» переважає — варто дослідити і зрозуміти, що зупиняє. Розмова з партнером/ою про свої бажання і тривоги може бути корисною і додати ясності та розсіяти сумнів.

Коли бажання не збігаються, ви можете відчувати широкий спектр емоцій: образу, гнів, сум, розчарування, почуття провини, розпач тощо.

Важливо зустрітися з цими емоціями і дослідити, що ж стоїть за ними, які потреби сигналізують про себе. Спробувати знайти способи, як розставити пріоритети у задоволенні цих потреб.

Повага, чесність, щирість, сміливість, довіра, віра і відповідальність є важливими для відчуття безпеки при розмовах, особливо — при складних. Не поспішайте, дайте собі і партнерові час для проживання емоцій і прояснення своїх потреб та думок. Підтримуйте одне одного і приймайте різність одне одного. Що краще ви розумієте самих себе, то легше вам зрозуміти іншого. Дитина — це один з результатів близькості. Якщо ваша близькість має інші результати — це теж ок. Зараз так, а як буде далі — покаже час.