Якою буде служба і що мені доведеться пройти? — часто ці питання постають у тих, хто приєднується до Сил безпеки й оборони. У цей час може статися перший культурний шок від зустрічі очікувань з новою військовою реальністю.
На цьому етапі війна з невідомости стає важкою роботою, яка виконується. Форма звична, берці зручні, відсутність навушників і фільм з телефона побратима — все це стає побутом.
Поступово з’являється довіра та злагодженість з побратимами й посестрами: ви у війні разом. На жаль, доводиться проживати і горе.
Через умови й утому може втрачатися зв’язок з близькими, а вони перетворюються на зв’язківців, які передають інформацію куди потрібно.
Тепер “Я” — військовослужбовець. Особливо цей статус відчувається у відпустках, коли опиняєшся серед скупчення цивільних людей.
Служба завершується, та Шлях — триває.
Тепер в житті немає журналу, натомість — є світлофори. Різка зміна устрою може відчуватися вкрай некомфортно. А загальне враження, що простіше повернутися на службу.
Часто на цьому етапі доводиться вперше надовго потрапити додому з військовим досвідом й світоглядом, який міг змінитись на війні. Тут також змінилося чимало: рідні здобули нові звички, меблі переставилися та може й сам “дім” тепер знаходиться в іншому регіоні.
Колись звичні речі можуть дратувати. У цей час може накрити втома й фізичне виснаження. Увесь екіп знято, та він все одно тисне.
Тепер можна самостійно обирати, на що і кого витрачати свій час. Водночас навичка планувати в довгу й приймати рішення може бути забутою. Спочатку це може викликати почуття розгубленості.
Можна стати цивільною людиною, та все одно завжди бути воїном.
Повернення до цивільного життя завжди є тривалішим за службу та починається з піклування про себе.
Це час, коли особисті потреби виходять на перший план. На цьому етапі відбувається знайомство з собою та своїми ритуалами та звичками: що мені смакує, що мені цікаво робити, чого хочу я. Це і про комфорт спілкування й приділення уваги тільки змістовним людям і справам.
Через деякий час після повернення тіло починає боліти, а ті проблеми й стани, на які під час служби вдавалося не зважати, перетворюються на хронічні хвороби. Тож піклування про своє здоров’я та загальний стан також виходять на перше місце.
Протягом служби у відносно стислий час доводиться бути свідком доленосних подій та долати виклики в унікальному оточенні побратимів і посестер.
Усе це природно змінює звички й світогляд на усіх рівнях. Цей досвід неможливо забути, та з ним можна навчитися жити й зробити частиною нового/ої себе у цивільному житті.
Докорінні зміни зачіпають і стосунки з людьми навколо. Після довгої розлуки навіть з родиною може бути непросто порозумітися, адже вони також проходять власний шлях і змінюються. Тож усі стосунки будуть іншими: якісь завершаться, та інші поглибляться.
В один момент ти не впізнаєш своє коло спілкування: тут будуть і побратими з посестрами й геть нові люди, і новий чи нова ти. Та усі ці зміни — природні.
Час, коли статус ветерана чи ветеранки стає звичним.
Окрім того, може змінитися й уявлення про своє покликання. Чи це буде робота, хобі або ж інше значуща справа — для кожного своє. Та полегшити цей пошук може таке заняття, де можна гідно використовувати свій військовий досвід.
На етапі вкорінення з’являється відчуття нормальності цивільного життя і себе його частиною. Це час коли маєш достатньо сил і готовності будувати плани на роки та зважати наслідки цих рішень.
У цей час може з'явитися справа, яка має цінність. А поруч є люди, з якими хочеться пройти цей Шлях.
Вкорінення — це стан, коли військовий досвід відчувається надбанням і стає ресурсом для подальшого руху. Адже воїн — частина тебе на все життя, й звільнення зі служби цього не змінить.
Для деяких воїнів, які звільнилися за досягенням граничного віку, цей етап може накладатися на попередні — переходу до цивільного життя й піклування про себе.
Ми дослідили, що ветерани й ветеранки пенсійного віку можуть обирати відпочинок. Та не менше вони продовжують працювати, присвячувати себе науці та стосункам з рідними.
Загалом цей етап, коли активна діяльність може сповільнюватися та потроху розгортатися у зворотному напрямку. Після виходу на пенсію горизонт планування може знову поступово звужуватися.
Ветерани та ветеранки на пенсії можуть дбати про себе самостійно, та може настати час, коли вони потребуватимуть цього піклування.Та ці зміни не є миттєві, вони розтягнуті на роки та навіть десятиліття.
Із початком повномасштабної війни та збільшення кількості ветеранів і ветеранок, звільнених за досягненням граничного віку, цей етап Шляху потребує додаткового вивчення.
Ми розділили опис на дві частини. У частині “Ключові компетенції” міститься інформація яку ти можеш помістити у відповідний розділ свого резюме. А у безпосередньому описі залишиться те, що ти можеш вставити у розділ “досвід”.
Ключові компетенції
Вміння швидко обробляти багато інформації
Висока взаємодія, злагодженість із командою, дотримання субординації під час виконання завдань
Кермування важкою технікою
Орієнтація на місцевості за геолокаційними приладами і без них
Досвід
Виконував/-ла завдання та досягав/-ла результату в екстремальних умовах
Здійснював/-ла технічне обслуговування і ситуативний ремонт важкої машини
Перевіряв/-ла роботу електрообладнання і напругу на контактах
Передавав/-ла дані радіозв’язком
Вів/вела документацію про виконані завдання і технічне обслуговування техніки