Не про весь свій досвід військові, ветерани і ветеранки можуть або хочуть розказати.

Крім безпосередніх обов’язків, під час служби є різноманітні випробування й ризики для життя, військові можуть проживати втрату побратимів чи власне поранення. Про цей досвід часто буває складно говорити і з близькими, і з побратимами чи посестрами. У цій статті розповідаємо, які є способи впоратися з тим досвідом, який ти не хочеш вказувати в своєму резюме.

Травматичний досвід під час служби може суттєво впливати на професійне і особисте життя: на стосунки, спілкування з друзями, на якість виконання завдань. Це цілком нормально, якщо тобі складно впоратися з таким досвідом самотужки. Для цього існують спеціальні фахівці: психологи, психотерапевти, лікарі-психіатри. 

Зокрема, у твоїй роті чи батальйоні теж є людина, чия робота — надавати психологічну підтримку особовому складу: це військовий психолог. Військові психологи мають профільну вищу освіту та можуть самі бути військовослужбовцями або цивільними, що працюють у військових частинах.

Важливість роботи військових психологів у тім, що вони працюють з військовими на різних етапах відбору, психологічної підготовки, відновлення особового складу, надають кризову психологічну допомогу та працюють з ознаками бойових психічних травм, гострим стресовим розладом (ГСР), посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Військові психологи мають широкий досвід, адже працюють з багатьма людьми: наприклад, з цілим батальйоном. Однією з їхніх основних функцій є психологічні консультації, покликані стабілізувати та відновлювати психологічний і емоційний стан особового складу, зокрема після бойових завдань чи поранення. Тобто їхня роль — бути поруч та підтримати.

В українському суспільстві досі лишаються упередження про звернення по психологічну підтримку й від того небажання цього робити. Нібито це одразу констатує “проблеми з головою” і стигматизує людину, яка по таку підтримку звернулася. Маємо на меті розвіяти цей стереотип, адже звернення по психологічну допомогу — це турбота про своє здоров’я, яка є проявом сили, а не слабкості.

Якщо тобі складно одразу звернутися до певного фахівця чи фахівчині, можеш почати з онлайн-платформи “Це Ок” про психічне здоров’я ветеранів і ветеранок. Тут ти знайдеш статті від фахових психологів, які допоможуть тобі зрозуміти ті виклики й психоемоційні стани, що можуть супроводжувати твоє повернення до цивільного життя. Усі статті написані просто й зрозуміло, їхнє прочитання не потребує додаткових знань з психології. Наприклад, ти зможеш краще зрозуміти:

• Яким може бути твій стан у перший місяць повернення. А саме, які симптоми бойового стресу ти можеш проживати в цей період. В цій статті також знайдеш поради, як найкраще повертатися до цивільного життя і чого не варто робити. 
• Як можуть змінитися стосунки з близькими: розповідаємо, чому не варто боятися змін та як перетворити їх на спільний розвиток і зміцнення взаємин.
• Як упоратися з апатією, агресією, утратою близької тобі людини. Чому злість — необхідна емоція, і які прості, доступні вправи й дії допоможуть тобі втамувати злість і агресію, а також провину вцілілих. 
• Про залежність від алкоголю і наркотичних речовин. У цих матеріалах ти дізнаєшся, що таке «солі», чим вони для тебе небезпечні та як подолати залежність; як на формування алкогольної залежності можуть впливати психотравмувальні події, які є ознаки того, що залежність формується або сформувалася. 

Ці статті будуть корисними і для військових психологів, що працюють з такими запитами чи ситуаціями. Адже вони можуть виникнути серед особового складу і під час служби.

Якщо ти відчуваєш потребу звернутися по допомогу до сімейного лікаря чи фахівця з психічного здоров’я, на “Це Ок” можеш дізнатися:

• З якими питаннями допоможуть різні фахівці з психічного здоров’я: психолог, психотерапевт, лікар-психіатр. Зокрема, у статті прочитаєш, яку вищу освіту мають психолог і психотерапевт та чому вони насправді не призначають ліки чи інше лікування, а може це робити тільки лікар-психіатр після необхідних обстежень і встановленого діагнозу. 
• Як собі обрати психотерапевта: де його можна шукати, на що звертати увагу при виборі спеціаліста та чому не знайти “свого” з першого разу – це Ок.
• Як підготуватися до перших зустрічей із психотерапевтом: у цій статті розповідаємо, чому хвилюватися перед цим — природно, і як може виглядати перша сесія від знайомства й обговорення формату роботи до прийняття або неприйняття рішення про співпрацю.
• Яка роль сімейного лікаря, де його можна шукати й на що звертати увагу під час вибору.

Якщо ти не маєш можливості або потреби звертатися до фахівців, наші автори і авторки підготували матеріали, які допоможуть тобі самостійно краще зрозуміти свій стан. Ми намагалися врахувати досвід і потреби, які ти можеш мати залежно від твоїх життєвих обставин, що передували завершенню служби. Якщо ти завершив чи завершила службу після поранення чи травми, за віком, через наявність трьох і більше дітей, для догляду за близькою людиною — шукай у статтях розділи саме для тебе. 

Також ти знайдеш статті про почуття й емоції після служби, відновлення ролей у родині, інструменти самопідтримки; серію статей із порадами, як пояснити близьким свій психоемоційний стан після повернення, як говорити про свій досвід і стан із дітьми різного віку. Ділитись своїми почуттями і емоціями буває важко навіть з найближчими. Та це важливо, щоб вони краще розуміли тебе, і як можуть тебе підтримати. 

Якщо ти також хочеш краще розуміти близьких, на “Це Ок” є окремий розділ про те, як родини захисників і захисниць можуть піклуватися про себе і свій психологічний стан. 

Платформа “Це Ок” допомагає краще розуміти не лише твій стан, а й до чого можна підготувати твоїх побратимів і посестер, коли вони завершуватимуть службу. І з чим вони можуть потребувати підтримки під час служби.

Якщо ти потребуєш підтримки або знаєш когось, хто потребує — звертайся до ліній психологічної підтримки Ветеран Хаб: 067 348 28 68.