Стосунки з близькими під час служби

В мене так склалось, що коли я уходив на мобілізацію, моєму сину було 7 місяців, а коли я повернувся, йому було вже 2 роки. І… так трапилось, що наш батальйон 14 місяців пробув безперервно в зоні АТО. Ми нікуди не виходили, у нас не було ротації, не було нічого. Там була відпустка на п’ять днів, і я повернувся додому, і йому 2 роки

Респондент 14

Життя триває. І навіть, а тим більше під час служби, коли всі почуття загострені. На цьому етапі воїни закохуються, зустрічаються, розходяться, сходяться, створюють сім’ї та народжують дітей.

Звісно, стосунки з близькими не будуть такими як раніше. Адже вас розділяють десятки кілометрів і сотні годин далеко один від одного. Діти місяцями можуть не бачити тата або маму, побачення відбуваються по відеозв’язку, обійми передаються через телефон, а родинні свята втратили прив’язку до дат, тепер це рідкісні дні відпусток та ротацій.

Треба мати силу аби підтримувати такі стосунки. Завдання близьких — підтримувати та розуміти воїнів. Це надає їм сил, допомагає “переключатися”. Ветерани часто розповідали, що уявляли, як будуть проводити час із сім’єю, їсти щось смачне, спати довше. Тобто створюють для себе ідеальну картинку того, чого їм бракує під час служби.

В цьому плані прям молодець, не розумів іноді, шо взагалі творю, але підтримував в будь-якому разі. І тому прям єдина людина, яка тримала-тримала за мене кулаки, щоб я, щоб все нормально було — це хлопець

Респондентка 18

Стосунки з побратимами і посестрами під час служби 

І: Заборони сам собі поставив на то, на то, на то, так?
Р: Ну, а в мене було таке теж… ну, один з страхів служби, шо я можу десь не допрацювати і цим… і ну, і не принести користі або підвести десь там побратимів, наприклад, а якшо я там, наприклад, буду… почну палити, то я… це… то в мене погіршиться фізичний стан, я не зможу на максимум виконувати поставлені завдання і це якби буде мені вже з моєї вини, тобто, це теж там зіграло таку роль  підтримки

Респондент 20

Служба — це геть новий етап життя воїна. З її початком ти стаєш учасником феномену братерства, частиною поки незвіданої для тебе спільноти, з власними правилами й звичаями. 

Саме на службі у тебе з’являться побратими і посестри. Між вами виникнуть особливі відносини. Часто для ветеранів побратими та посестри можуть ставати ближчими за рідних чи цивільних друзів. Адже протягом довго часу ви будете разом жити, спати, їсти, проводити час, ділити моменти радості й невдачі. 

Ви можете навіть врятувати життя одне одному. Часом побратими та посестри мотивують воїнів бути більш пильними, краще виконувати бойові завдання аби не нашкодити собі та їм.

Слід розуміти, що  все це відбуватиметься під час війни. Тому воїнам доводиться втрачати побратимів, ставати свідками їхньої смерті або травмування, але й докладати зусиль до порятунку чи переміщення останків загиблих.

Р: …В мене ще якраз 15 рік це були поховання. Всі… почали тіла, ну там усі ці чорни тюльпани усі ці… хто як їх називають.
І: Пошукова група.
Р: Так, так, так. Що в них почали находити ці тіла, почались поховання… друзів, які були там зі мною на протязі 15 року, це кожен тиждень поховання. Я вже там на частину не почав їздити. Тому що я вже не витримував

Респондент 2

Люди, які зустрілися на фронті, як правило, продовжують підтримувати зв’язок й після служби. Їх єднає унікальний, хоча й складний досвід, який вони потім щемко згадують у колі своїх.

Цивільне оточення

Якийсь там брат, там кум дзвоне, там мама дзвонила, жінка дзвонила, а я понімаю, якщо ти там общаєшся з 20-тью людьми, а тобі дзвоне троє, то понятно, що потом ти з цими людьми й тіки общаєшся

Респондент 14

Служба займає майже весь час воїна: від ранку і до ночі. Інколи не має і хвильки чи моральних сил зателефонувати найближчим. Тому спілкування із друзями, знайомими із цивільного життя зменшується або зовсім припиняється. Звісно, це також залежить і від формату служби: що частіші ротації, відпустки та відрядження до тилових міст, то більше змоги підтримувати зв’язок із цивільним життям. Часом воїни також очікують підтримки не тільки від рідних, але й близьких людей, адже це повертає їх думками додому.

Є в моєму житті декілька людей, які мені, ці дві людини, крім рідних, дзвонили найбільш за всіх. Вони дзвонили майже кожен день і питали і як там, і що там, і як воно, що там вообще, ну тоєсть, це була зовсім постороння, він мені, не кум не сват, не брат — ніхто. Просто знайома людина. Він теж колись працював в пожежній охороні. І от ця людина, я ж кажу, я йому дуже вдячний, тому що ну коли тебе з мирного життя хтось дзвонить, турбує, не то що турбує, а просто цікавиться, це… Ну для мене дуже важливо. І трошки як хоча б думками, хоча б спілкуванням повертаєшся додому, коли ти на війні

Респондент 12