Що треба знати, коли плануєте вагітність. Ризики та переваги альтернативних способів запліднення. Як репродуктивні клініки допомагають військовим.

Ви вирішили та готові стати батьками. Чи, можливо, вже декілька місяців або років намагаєтесь завагітніти. Пропонуємо поговорити про те, які є важливі моменти на цьому шляху, чому приділити увагу та коли звертатись по допомогу.

Ще на етапі планування вагітності та припинення використання будь-яких методів контрацепції рекомендовано проконсультуватись у лікаря.

Обом партнерам варто пройти обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом. Жінці радимо відвідати гінеколога для огляду та впевнитись, що все гаразд. Для чоловіка можна зробити аналіз сперми — спермограму. Якщо за результатами аналізу буде вказано висновок «нормозооспермія», то фертильність чоловіка в нормі. Це означає, що в спермі є рухливі сперматозоїди, без порушень їхньої структури, кількості яких достатньо для досягнення вагітності природним шляхом.

Для безпечної вагітності та народження здорового малюка лікар також дасть певні рекомендації. Бажано впевнитись, що жінка захищена та імунізована від дифтерії, правця, кору, паротиту, краснухи, вітряної віспи та гепатиту В. За потреби, повторити вакцинацію. А також з’ясувати, чи вона не є носієм токсоплазми, цитомегаловірусу та вірусу простого герпесу. Деякі з цих хвороб і збудників при загостренні можуть передаватись від матері до дитини під час вагітності та викликати порушення розвитку плоду. Не варто забувати про щорічну сезонну вакцинацію від грипу та коронавірусу. Ризики ускладнень для вагітних при цих хворобах найвищі.

Ще перед настанням вагітності варто почати приймати фолієву кислоту (400 мг щодня) чи спеціальні вітаміни для вагітних. Нормалізувати вагу, адже шанси настання вагітності більші, а ризики менші при величині індексу маси тіла від 18 до 25 (для визначення індексу вагу в кілограмах розділити двічі на величину росту в сантиметрах). Зупинити прийом алкоголю та перестати курити. Уникати впливу токсичних речовин.

Більшість пар досягнуть вагітності протягом року за умови регулярного статевого життя без використання контрацепції.

Ймовірність жінки завагітніти кожного менструального циклу залежно від віку складає близько 20–25%. Не кожного менструального циклу дозріває яйцеклітина та овулює (виходить з яєчника для запліднення). Не кожного циклу ця яйцеклітина гарної якості. Якщо вести регулярне статеве життя не виходить, бажано намагатись це робити раз на два дні або щодень саме у фертильну фазу менструального циклу. Це період 5-6 днів до овуляції та день після. При регулярному циклі відслідкувати цей період допоможуть різноманітні застосунки та календарі менструального циклу або додатково можна озброїтись смужками-тестами на овуляцію.

Через тривалу відсутність чоловіка-військового можна розглянути можливість заморожування сперми та проведення внутрішньоматкової інсемінації в дні овуляції. Це можна зробити в спеціалізованих репродуктивних клініках або відділеннях великих лікарень. Лікарі-репродуктологи допоможуть визначити овуляцію та проведуть необхідні обстеження. Підготують попередньо заморожену сперму до запліднення та введуть розморожені та очищені сперматозоїди відразу в матку. Ефективність такої процедури не перевищить 20-25%. Успішність інсемінацій відповідає шансам завагітніти, як при природному заплідненню. Тому, таких процедур зазвичай може знадобитись декілька. За певних умов буде рекомендовано провести відразу цикл штучного запліднення. Коли вік жінки більший, ніж 35 років, є попередня історія непліддя або історія певних спадкових хвороб у сім’ї, трохи знижені показники навіть нормальної спермограми у чоловіка, що робить неможливим приготувати гарний матеріал для інсемінації, тоді проводити інсемінації не ефективно. Те ж саме після 5-6 не вдалих спроб інсемінацій.

Сьогодні багато репродуктивних клінік України проводять безкоштовну кріоконсервацію сперми військових. Сперма заморожується в рідкому азоті і може зберігатись багато років. На випадок травмувань всім військовим, які виконують бойові завдання, бажано заморозити сперму для збереження фертильності у майбутньому. Репродуктивні клініки, що проводять кріоконсервацію, можна знайти майже у всіх обласних центрах. Для заморозки потрібно мати результати досліджень на ВІЛ, гепатит В та С, сифіліс, зроблені в період 3 місяців перед заморожуванням. Ці аналізи можна провести безпосередньо в клініці. Є можливість в договорі про заморозку сперми вказати, чи може дружина або партнерка використати цей матеріал у випадку загибелі військового. Також оформити нотаріально завірену довіреність на партнерку чи дружину про право використання матеріалу для проведення інсемінацій чи іншого типу лікування непліддя, поки чоловік на фронті або у відрядженні.

Коли ж звертатись до лікаря-репродуктолога, якщо завагітніти не виходить при регулярних спробах?

Тут все залежить від віку партнерки. Якщо жінка має до 35 років, звернутись до спеціаліста з непліддя варто після року невдалих спроб. Якщо вік жінки більший за 35 років, то після пів року спроб. Якість та особливо запас яйцеклітин залежать від віку жінки, вони починають значно погіршуватись після 35. А вірогідність різних хромосомних порушень збільшується кардинально після 40-річного віку.

Репродуктолог проведе дослідження причин непліддя в парі. Статистично від 9 до 17% пар потребують певного лікування та допомоги для досягнення вагітності. А лікарі в Україні у сфері репродуктивних технологій одні з найкращих у світі. До 40% випадків непліддя, спричинені чоловічим фактором, відсутністю сперматозоїдів в еякуляті або їхньою зниженою рухливістю чи кількістю. Першочергово перевіряють показники спермограми чоловіка. Ще 50% випадків — жіночий фактор непліддя, відсутність овуляції чи порушення рівнів гормонів, непрохідність маткових труб, утворення в матці, ендометріоз, передчасне виснаження яєчників — вичерпання запасу яйцеклітин. Також 10% непліддя має нез’ясоване походження, коли всі обстеження в нормі, але вагітність не настає.

Якщо знайшли причину, пам’ятайте, жодне терапевтичне лікування або чоловіка, або жінки не може тривати довше, ніж 2 роки, якщо партнерка віком до 35 років, і більше року для старшого віку. В випадку неефективності прийому ліків чи хірургічних корекцій потрібно переходити до циклів екстракорпорального — штучного запліднення (ЕКЗ). У випадку непрохідності маткових труб або важкому чоловічому факторі непліддя цикл ЕКЗ необхідно починати відразу.

Для штучного запліднення проводять гормональну стимуляцію жінки. Провокують ріст фолікулів у яєчниках аналогами або природнім фолікуло-стимулюючим гормоном, що виділяється в нормі і в жіночому, і в чоловічому організмі, тут лише збільшують його концентрацію. Це дозволить отримати не одну зрілу яйцеклітину, як це відбувається в природному менструальному циклі, а десяток або й більше зрілих яйцеклітин. Кількість отриманих клітин — індивідуальна для кожної жінки і залежить від віку, запасу яйцеклітин в яєчниках, рівнів гормонів. Перед початком стимуляції є період детального обстеження на рівні гормонів, ультразвукове дослідження молочної залози, щоб впевнитись у відсутності гормонозалежних новоутворень, на які стимуляція може вплинути негативно.

Стимуляція є безпечною та навіть застосовується для отримання та заморожування яйцеклітин онкохворих пацієнтів.

Кожна жінка по-різному може почуватись протягом періоду в 10-12 днів, коли щоденно виконуються ін’єкції гормонів. Більшість жінок не відчувають сильного дискомфорту, хоч хтось відзначає перепади настрою та больові відчуття внизу живота. Інколи спостерігають синдром гіперстимуляції, коли рідина накопичується в малому тазі та викликає болючі відчуття. Колись такий стан вважався дуже небезпечним, бо лікарі не вміли його контролювати. Зараз протоколи стимуляції не допускають небезпечних наслідків гіперстимуляції, тож лікарі після забору яйцеклітин нормалізують стан жінки.

Коли стимуляція підходить до завершення, і можна забрати яйцеклітини з яєчника, проводять пункцію. Її проводять у стані медичного сну, анестезія досить легка, а процедура триває 15–20 хв. Тонкою голкою під контролем ультразвукового датчика через піхву лікар забирає яйцеклітини з яєчника. Через дві години після процедури жінка вже може покинути стіни клініки. А в цей час ембріологи в лабораторії виконують штучне запліднення отриманих яйцеклітин сперматозоїдами партнера. Запліднення можна виконати навіть одиничними сперматозоїдами або, за відсутності сперматозоїдів в еякуляті, спробувати знайти їх у тканині яєчка після біопсії під анестезією.

Або можна заморозити яйцеклітини, якщо жінка хоче зберегти їх для запліднення в майбутньому. Звісно заморожування яйцеклітин потребує більше підготовки та часу, під час стимуляції потрібно бути поруч із клінікою і раз на 3-4 дні лікарі контролюватимуть процес. Таке заморожування — дорожча. Хоч деякі клініки можуть надавати знижки для жінок-військових. Якщо жінка має партнера, з яким хотіла б колись народити дитину, можна відразу заморозити ембріони, це дає більше впевненості в досягненні вагітності в майбутньому. Адже не зі всіх яйцеклітин виростають ембріони, та й самі ембріони переживають заморожування краще.

Заморожування відразу ембріонів — теж хороший варіант для сімей військових, які планують стати батьками у майбутньому.

Через 5 днів після запліднення ембріони можна або підсадити в матку для настання вагітності, або заморозити в рідкому азоті, щоб використати їх пізніше. Можна перед цим теж перевірити ембріони на різні хвороби, якщо батьки є носіями шкідливих спадкових мутацій. Або перевірити, чи не має ембріон різних порушень структури та кількості хромосом, що може або викликати завмирання вагітності, або народження дитини з хромосомними синдромами. Хоч перевірити можна не всі аномалії, але це — хороша опція, особливо для жінок, старших за 39-40 років.

У випадку неможливості отримати яйцеклітини чи сперматозоїди у когось з партнерів, в Україні дозволені програми з використанням донорських сперми або яйцеклітин — це можна обговорити в парі і з лікарем. Також для офіційно одружених пар є можливість скористатись програмами сурогатного материнства, якщо жінка не може виносити дитину та має суворі медичні протипокази до вагітності.

В світі уже народжено понад 8 мільйонів дітей після штучного запліднення, багато з цих дітей виросли і уже народили своїх дітей природним шляхом. Тому ці технології уже давно довели свою безпечність.

У кожного свій шлях до батьківства чи материнства — у когось легший, у когось довший, — але всі вони абсолютно нормальні.